здійснити черговий наступ з боку Чорної річки і сподівався, що «з настанням осені він
(супротивник) відпливе звідси; ще однієї зими він не зважиться тут провести». Але прибуття
підкріплень до союзників поколивало упевненість головнокомандуючого.
…У середині липня генерал Микола Андрійович Крижанівський, начальник штабу артилерії
Кримської армії, писав: «Ворог наш просувається все ближче й ближче. Майже на всій лінії його
траншеї доходять до 80 сажень від наших окопів; у багатьох місцях влаштовані ним плацдарми
для збору військ; мабуть, він готується до нового штурму і чекає тільки приходу нових сил».
…Блискуче діяла російська артилерія. Солдати, особливо Одеського, Азовського й Українського
полків проявили хоробрість і стійкість. Проте російські війська з вини командування програли
битву, втративши понад 8000 чоловік. Втрати французів склали 1747 чоловік.
Остання спроба врятувати місто не вдалася...
ВІРНИЙ СПОСІБ ЗБЛИЖЕННЯ З ТУРКМЕНАМИ, з доповідної записки Д. Менделєєва і від
комерції радника Кокорєва оренбурзькому генерал-губернаторові М. Крижанівському
Березня 14 дня 1865 р.
Зовнішня торгівля Росії має абсолютно протилежний характер на західних і східних її кордонах.
До Європи ми відправляємо виключно сирі продукти, а мануфактурні можемо збувати тільки до
Азії. Для посилення останнього виду торгівлі, як вигіднішого для вітчизняної промисловості,
бракує …короткого й безпечного шляху до центральних азіатських володінь, особливо до Бухари,
стосунки з якою в даний час посилюються. Найприроднішим чином для цієї торгівлі повинні
служити: Волга, Каспійське море, каравани висохлим руслом Оксуса (Амудар’ї) і течією Амудар’ї.
Караванний шлях від Каспійського моря до Амудар’ї вимагає від 8 до 10 днів ходу, а плавання
річкою може бути легко пристосоване для задоволення потреби первинних стосунків наших з
Центральною Азією, за допомогою казенних пароплавів.
Проте щоб здійснити зазначений напрям сухопутних торгових стосунків, необхідно утворити на
Каспійському морі, біля Красноводської затоки, вигідне торгове підприємство, яке б давало
роботу туркменам і поширювало між ними грошові кошти. У цьому полягає вірний спосіб, як
зближення з туркменами, так і цивілізації їх, дуже необхідні для ослаблення схильності цього
народу до крадіжок, внаслідок яких утруднено тепер торгове сполучення з Центральною Азією.
Залучення ж капіталів і діячів в країну таку дику й неплодоносну, як східний берег Каспійського
моря, може здійснитися лише за очевидної і, при тому, забезпеченої на відоме число років вигоді
підприємців.
Такою справою можна вважати добування нафти на острові Челекен, розташованого поблизу
Красноводської затоки.
...Цим шляхом можна сподіватися досягти впродовж декількох років видобутку такої кількості
нафти, яка покриє внутрішнє споживання в Росії і потребуватиме зовнішнього вивезення.
Розвиток справи дасть туркменам заробітки й ознайомить їх з вигодами стосунків з росіянами,
відродить в них бажання отримувати вигоди й з інших предметів торгівлі.
Підписав професор Менделєєв.
ЗНАЙШЛИСЯ НЕДОБРОЗИЧЛИВЦІ, з книги В. Семенова і В. Семенової «Губернатори
Оренбурзького краю»
Утриматися на вершині слави і загальної любові Крижанівському не вдалося. У нього, як це
нерідко трапляється з порядними і благородними людьми, котрі потрапляють у владу, з’явилися в
столиці дуже високопоставлені недоброзичливці, та й у власному оточенні виявилися немало
пройдисвітів і нечистих на руку чиновників.
У 1881 році сенатська ревізія розкрила в Оренбурзькій та Уфимській губерніях знані зловживання
в роздачі башкирських земель. За наслідками ревізії особи, безпосередньо винні в цьому, були
засуджені, а М. А. Крижанівський – «за недостатність нагляду за підлеглими» – 30 березня 1881
року звільнений з посади без прохання, а отже, й без пенсії. При цьому ні його заслуги, ні енергія, ні інтелект не зіграли ніякої ролі – адже на цей час Олександра II вже не було, на престол зійшов
Олександр III. А нова влада – нові порядки і нові люди.
За словами генерал-майора І. В. Чернова, оренбурзького літописця, думка про роздачу земельних
ділянок чиновникам виникла не з ініціативи Крижанівського. Декілька років міра ця вже
застосовувалася в Західному Сибіру – з тією різницею, що там
