Крыжановский Николай (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



КРИЖАНІВСЬКИЙ Микола Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, державний діяч, військовий.

З дворянської родини.

Народився 30 жовтня (11 листопада) 1818 р. в с. Матвіївці Золотоніського повіту Полтавської

губернії Російської імперії (нині – Золотоніський район Черкаської області України).

Помер 29 квітня (11 травня) 1888 р. в с. Матвіївці Золотоніського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – Золотоніський район Черкаської області України).

Закінчив петербурзьке Михайлівське артилерійське училище (1837),

Служив в лейб-гвардійській першій артилерійській бригаді (1939-1842), офіцером з особливих

доручень при начальникові Чорноморської берегової лінії (1842-1850), штаб-офіцером при

Київському арсеналі (1850-1852), начальником артилерії Південної армії (1852-1857), начальником

Михайлівського артилерійського училища і Артилерійської академії (1857-1860), варшавським

генерал-губернатором (1860-1862), головою комітету з підготовки підстав для військового і

морського судочинства і облаштування (1862-1863), помічником командира Кронштадтського

порту і відповідальним за озброєння (1863-1864), помічником командувача Віленським військовим

округом (1864-1865), оренбурзьким генерал-губернатором, командуючим військами

Оренбурзького військового округу (1865-1881).

Генерал від артилерії (1862).

Член Військової Ради (1862).

Кавалер ордена св. Георгія 3-го ступеня (1866),

Нагороджений золотою шпагою «За хоробрість» (1854).

Почесний громадянин міст Уфа і Оренбург.

Іменем нашого земляка оренбурзькі козаки назвали одно із селищ.

Друкувався в журналах «Російська старовина», «Російський огляд», «Артилерійський журнал»,

«Російський вісник».

Як літератор дебютував в «Артилерійському журналі» нарисом «Відвідини табору союзників на

Федюхіних висотах» (1856).

Потім настала черга доробків: «Севастополь і його захисники в 1855 р.», « Севастополь в ніч з 27

на 28 серпня 1855р.» (обидва – 1856), «Правила прийому військами предметів артилерійського

постачання», «Нарис облаштування і господарства французької артилерії, з викладом головних

підстав організації французької армії» (обидва – 1858); «Огляд відомостей, одержаних з театру

війни з Італії» (1859), «Записки фортифікації для дивізійних артилерійських шкіл» (1864).

Наш земляк – автор романів «Донька Алаяр-хана» (1884), «На березі Чорного моря» (1897).

Серед друзів та близьких знайомих К. – Л. Толстой, М. Горчаков, Б. Обухов, А. Столипін, В.

Арцимович, М. Залєсов та ін.


***

ЗА РУСЬ

, з життєвого кредо М. Крижанівського

За Русь, за віру!


АБСОЛЮТНО НАДІЙНИЙ, з листа Олександра II М. Горчакову від 10 березня 1861 р.

Крижанівський – людина освічена й абсолютно надійна.

ДЯКУЮ ВІЙСЬКАМ, наказ по Оренбурзькому військовому округові від 11 грудня 1866 р.

Государ Імператор в 26-й день минулого листопада Всемилостивійше зволив подарувати мені

орден Святого Георгія III ступеня.

Усвідомлюючи, що ця, така дорогоцінна для кожного військового Монарша нагорода, є подяка за

молодецькі подвиги тих військ області Туркестану, у рядах яких я мав честь брати участь в

кампанії минулої осені проти Бухари, вважаю приємним боргом ще раз виразити мою душевну

подяку хоробрим військам області за все, здійснене 1866 року.

Командувач військами генерал-ад’ютант Крижанівський.

БУВ ДОБРОЮ ЛЮДИНОЮ, з «Нотаток» М. Залєсова

Крижанівського я знав ще в чині полковника в Бухаресті, куди він був призначений взимку 1853

року з штабів-офіцер …Київського арсеналу начальником штабу артилерії 3-го, 4-го й 5-го

піхотних корпусів.

Він був людиною солідно освіченою, здібною і напрочуд доброю.

ЯКБИ ВІН ЗНАВ, з «Щоденників» Л. Толстого

23 серпня 1862

Відправив листа государю (з приводу жандармського обшуку в Ясній Поляні – авт.).

24 серпня 1862

…Журно, як давно не було. Немає у мене друзів, немає! Я один. Були друзі, коли я слугував

мамону, і немає, коли служу правді.

…У Крижанівського (Л. Толстой просив генерала посприяти «проштовхування» свого листа

Олександру II – авт.), прагнув продемонструвати, що він забувається не у величі. Якби він знав, що його велич я ставлю йому в докір.


ДИВА ХОРОБРОСТІ, з книги В. Крестяннікова «Героїчні 349 днів»

До Криму прибували нові підкріплення, і Горчаков вважав за можливе з прибуттям нових військ

здійснити черговий наступ з боку Чорної річки і сподівався, що «з настанням осені він

(супротивник) відпливе звідси; ще однієї зими він не зважиться тут провести». Але прибуття

підкріплень до союзників поколивало упевненість головнокомандуючого.

…У середині липня генерал Микола Андрійович Крижанівський, начальник штабу артилерії

Кримської армії, писав: «Ворог наш просувається все ближче й ближче. Майже на всій лінії його

траншеї доходять до 80 сажень від наших окопів; у багатьох місцях влаштовані ним плацдарми

для збору військ; мабуть, він готується до нового штурму і чекає тільки приходу нових сил».

…Блискуче діяла російська артилерія. Солдати, особливо Одеського, Азовського й Українського

полків проявили хоробрість і стійкість. Проте російські війська з вини командування програли

битву, втративши понад 8000 чоловік. Втрати французів склали 1747 чоловік.

Остання спроба врятувати місто не вдалася...


ВІРНИЙ СПОСІБ ЗБЛИЖЕННЯ З ТУРКМЕНАМИ, з доповідної записки Д. Менделєєва і від

комерції радника Кокорєва оренбурзькому генерал-губернаторові М. Крижанівському

Березня 14 дня 1865 р.

Зовнішня торгівля Росії має абсолютно протилежний характер на західних і східних її кордонах.

До Європи ми відправляємо виключно сирі продукти, а мануфактурні можемо збувати тільки до

Азії. Для посилення останнього виду торгівлі, як вигіднішого для вітчизняної промисловості,

бракує …короткого й безпечного шляху до центральних азіатських володінь, особливо до Бухари,

стосунки з якою в даний час посилюються. Найприроднішим чином для цієї торгівлі повинні

служити: Волга, Каспійське море, каравани висохлим руслом Оксуса (Амудар’ї) і течією Амудар’ї.

Караванний шлях від Каспійського моря до Амудар’ї вимагає від 8 до 10 днів ходу, а плавання

річкою може бути легко пристосоване для задоволення потреби первинних стосунків наших з

Центральною Азією, за допомогою казенних пароплавів.

Проте щоб здійснити зазначений напрям сухопутних торгових стосунків, необхідно утворити на

Каспійському морі, біля Красноводської затоки, вигідне торгове підприємство, яке б давало

роботу туркменам і поширювало між ними грошові кошти. У цьому полягає вірний спосіб, як

зближення з туркменами, так і цивілізації їх, дуже необхідні для ослаблення схильності цього

народу до крадіжок, внаслідок яких утруднено тепер торгове сполучення з Центральною Азією.

Залучення ж капіталів і діячів в країну таку дику й неплодоносну, як східний берег Каспійського

моря, може здійснитися лише за очевидної і, при тому, забезпеченої на відоме число років вигоді

підприємців.

Такою справою можна вважати добування нафти на острові Челекен, розташованого поблизу

Красноводської затоки.

...Цим шляхом можна сподіватися досягти впродовж декількох років видобутку такої кількості

нафти, яка покриє внутрішнє споживання в Росії і потребуватиме зовнішнього вивезення.

Розвиток справи дасть туркменам заробітки й ознайомить їх з вигодами стосунків з росіянами,

відродить в них бажання отримувати вигоди й з інших предметів торгівлі.

Підписав професор Менделєєв.


ЗНАЙШЛИСЯ НЕДОБРОЗИЧЛИВЦІ, з книги В. Семенова і В. Семенової «Губернатори

Оренбурзького краю»

Утриматися на вершині слави і загальної любові Крижанівському не вдалося. У нього, як це

нерідко трапляється з порядними і благородними людьми, котрі потрапляють у владу, з’явилися в

столиці дуже високопоставлені недоброзичливці, та й у власному оточенні виявилися немало

пройдисвітів і нечистих на руку чиновників.

У 1881 році сенатська ревізія розкрила в Оренбурзькій та Уфимській губерніях знані зловживання

в роздачі башкирських земель. За наслідками ревізії особи, безпосередньо винні в цьому, були

засуджені, а М. А. Крижанівський – «за недостатність нагляду за підлеглими» – 30 березня 1881

року звільнений з посади без прохання, а отже, й без пенсії. При цьому ні його заслуги, ні енергія, ні інтелект не зіграли ніякої ролі – адже на цей час Олександра II вже не було, на престол зійшов

Олександр III. А нова влада – нові порядки і нові люди.

За словами генерал-майора І. В. Чернова, оренбурзького літописця, думка про роздачу земельних

ділянок чиновникам виникла не з ініціативи Крижанівського. Декілька років міра ця вже

застосовувалася в Західному Сибіру – з тією різницею, що там казенні землі, розділені на дрібні

ділянки, продавалися чиновникам з торгів. Наслідуючи приклад Сибіру, припускав пустити в

продаж казенні оброчні ділянки О. П. Безак (попередній губернатор – авт.), однак до справи

нічого не встиг довести, залишивши виконання задуму своєму наступникові. Та й газети, маючи

свій інтерес, не переставали сурмити про те, що казенні землі приносять мало доходу.

Таким чином, клопотання Крижанівського про роздачу земель приватним особам було

підготовлено самим часом і в його дусі, а тому й підтримано.

…Вийшовши у відставку, Крижанівській оселився в Полтавській губернії, в невеликому родовому

маєтку Золотоніського повіту. Засоби, з якими судилося залишити службу, не давали йому

можливості навіть на лікування хвороб. Проте багато хто тоді був переконаний, що

Крижанівський має колосальний капітал. Дійсно, свого часу йому було подаровано шість тисяч

десятин землі в Уфимській губернії з правом самому вибрати ділянку, проте сімейні обставини

змусили його закласти ці землі, а після виходу у відставку, через неспроможність сплатити

відсотків в банку, маєток був проданий з торгів. Понад те, у нього збиралися описати й особисте

майно на покриття двох з половиною тисяч, нарахованих ревізором по колишньому управлінню

Оренбурзькою губернією. Тяжкі часи пережив Крижанівський…

Для підтримки свого існування Микола Андрійович зайнявся літературною працею. …Готувався

зайнятися історією польського повстання, для чого почав вивчати польську мову.

Старий, хворий, у матеріальній скруті, Микола Андрійович до останньої хвилини не падав духом,

переносячи своє становище з дивовижним стоїцизмом. Що додавало йому сил? Можливо,

свідомість того, що дуже багато вдалося зробити в житті?