ЗЕЛІНСЬКИЙ Фадей (Тадеуш) Францевич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-польський.
Археолог, філолог, перекладач.
З міщанської сім’ї.
Народився 2 (14) вересня 1859 р. в с. Скрипчинцях Канівського повіту Київської губернії
Російської імперії (нині – Корсунь-Шевченківський район Черкаської області України).
Помер 5 квітня (8 травня?) 1944 р. в с. Унтершондорфі Верхньої Баварії (Німеччина).
Закінчив петербурзьке училище св. Ганни (1869-1876), Лейпцігський університет (1877-1880).
Працював викладачем Петербурзького (1887-1922), Варшавського (1922-1939) університетів.
Член-кореспондент імператорської Академії наук (1893).
Член Польської Академії наук.
Почесний член Московського університету (1909).
Почесний академік Російської академії наук (1916).
Лауреат Пушкінської премії (1919).
Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Російська думка», «Аполлон», «Світ Божий», «Вісник
всесвітньої історії».
Як вчений дебютував дослідженням «Історія Другої Пунічної війни» (1880).
Потім настала черга наступних доробків: «Цицерон в історії європейської культури», «Закон
хронологічної несумісності і композиція «Іліади» (обидва – 1896), «Стародавній світ і ми» (1903),
«З життя ідей» (1905), «Суперники християнства» (1907), «Вступ до книги «Софокл. Драми»
(1914–1915), «Давньогрецька релігія» (1918), «Давньогрецька література епохи незалежності»
(1919-1920), «Релігія еллінізму», «Кам’яна нива» (обидва – 1922).
Перекладав Овідія, Софокла, Цицерона.
Видна статура нашого земляка привертала увагу митців. Ще в 60-і роки минулого століття у
вірменській церкві Львова можна було побачити фреску з зображенням Св. Петра, моделлю для
якої був З.
Що стосується особистого життя, то простим воно не було. В 4-річному віці З. втратив матір, а в
14-річному – і батька. Після захисту ним магістерської дисертації за кордоном, в Росії її не
визнали; довелося захищати ту вдруге. А про докторську в Петербурзі ніхто й слухати не захотів: її блискучий захист стався в Дерпті (1883).
В СРСР зазнали репресій його друга дружина, позашлюбний син, а чоловік старшої доньки і двоє
їхніх дітей щезли в сталінських концтаборах.
З. присвятила вірша «Пам’яті професора Тадеуша Зелінського» польська поетеса Х. Морткович-
Олчакова
Нині до спадщини нашого земляка повертаються видавці: ось і в Києві «Сінто» видрукував
«Давньогрецьку релігію» (1993).
Серед друзів та близьких знайомих З. – М. Стасюлевич, І. Анненський, О. Ріббек, О. Блок, А.
Білий, А. Луначарський, О. Веселовський, А. Венгеров, М. Сабашніков, В. Іванов, М. Лемке, П.
Вейнберг та ін.
***
ВІДОМЕ... НЕВІДОМЕ
, з наукового кредо Ф. Зелінського
Серед всіх так званих «язичницьких» релігій немає жодної, яка була б нашій інтелігенції в один і
той же час і так добре відома і так глибоко невідома, як старогрецька.
СИЛА І СЛАБКІСТЬ, з книги Ф. Зелінського «Давньогрецька релігія»
1. Як відомо, …вивчення грецької міфології стало обов’язковим предметом нескладної освіти
нечисленної російської інтелігенції, і коротке грецьке керівництво Аполлодора стало першою
грекомовною книгою, перекладеною і надрукованою російською за наказом самого імператора
Петра I. Звідси популярність грецьких богів – правда, за традицією того ж французького
класицизму, більш в їх латинських найменуваннях. Вони витіснили з свідомості людей
християнських святих; і віруючий інтелігент, для якого і св. Пантелеймон, і св. великомучениця
Варвара, і навіть сам св. Микола Чудотворець були лише простими, хоч і вимовлюваними з
священним трепетом, іменами...
…Без сумніву; тільки чи правильно? Ось запитання. І відповісти на нього доводиться: ні, безумовно неправильно. Саме популярність грецької міфології стояла на сильній заваді
розумінню грецької релігії: вона була однією з головних причин того, що грецьку релігію як таку
відмовлялися сприймати серйозно.
Невиправний волоцюга Юпітер, ревнива і сварлива Юнона, злодійкуватий Меркурій, кокетлива
Венера, схильний до випивки Вакх – схаменіться, яка ж це релігія! Це, повторюю, осад однієї
епохи, епохи французького класицизму.
2. Де ж ми її знайдемо, цю «сутність» грецької релігії? Відповісти не просто; і саме в цій не
простості полягає внутрішня причина того незнайомства європейської інтелігенції з грецькою
релігією, про яку була мова вище.
