Паганіні, а мелодії Мендельсона глядачі аплодисментами змусили його виконати шість разів на
біс!
1905 року Миша Ельман тріумфально дебютував у Лондоні з концертом Чайковського, а
наступного року Британія зустрічала його з концертом Брамса.
У 17-річному віці Миша вперше ступив з теплохода на землю США і дав сольний концерт у
знаменитому «Карнегі-холл». Того ж року здружився зі знаменитим Карузо – дружба почалася з
їхнього спільного концерту для родини британської королеви. Після того Карузо й Ельман разом
виступали в декількох містах США…
Останній найбільший концерт 70-річного Миші Ельмана відбувся у лондонській залі «Альберт-
холл», яку він любив понад усе. Глядачі стоячи аплодували старому скрипалеві, який віртуозно
виконав два концерти (Брамса і Мендельсона) підряд – таке було не під силу й молодим
музикантам!
ТЕ Ж САМЕ, з відповіді М. Ельмана репортерові
Розмовляючи з репортером, М. Ельман з посмішкою зазначив:
– Коли тринадцятилітнім хлопчиком я дебютував у Берліні, усі говорили: «Невже це не
виключення? У такому віці!»
Тепер, коли мені виповнилося сімдесят років, усе знову говорять те ж саме.
РАЗЮЧИЙ ЗБІГ, бувальщина
М. Ельман був присутній на концерті Ф. Крейслера в Чикаго, коли той на біс виконував
«Рондино» на тему Бетховена. За третього виконання теми Крейслер зненацька припинив грати. У
залі кілька секунд стояла напружена, гнітюча тиша.
Через кілька місяців М. Ельман виступав у Нью-Йорку, у Карнегі-холлі. Побачивши серед публіки
Крейслера, він вирішив зіграти на біс «Рондино» (до речі, присвячене Ельманові), проте дійшовши
до третього проведення теми... зупинився.
Пам’ять зрадила митцю в тому ж місці, на якому спіткнувся Крейслер.
