Гримальский Леонтий (fb2)




ГРИМАЛЬСЬКИЙ Леонтій Стефанович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (2001).

З родини священика. Батько, Гримальський С., – дячок.

Народився 10 липня 1869 р. в с. Ладиженці Уманського повіту Київської губернії Російської

імперії (нині – Уманський район Черкаської бласті України).

Розстріляний більшовиками 26 лютого 1938 р. на полігоні НКВС «Об’єкт Бутово» Московської

області СРСР (нині – в межах м. Москви РФ). Похований в братській могилі. Точне місце – не

відоме.

Закінчив Київську духовну академію (1892).

Був учителем церковно-парафіяльної школи в с. Русалівка Уманського повіту (1892-1893), ієреєм

храму с. Піщане Звенигородського повіту (1894-1914), ієреєм (1914-1922), протоієреєм (1922-

1931) церкви с. Роги Уманського повіту, храму с. Жигалово Московської області (1931-1932),

церкви св. апостолів Петра і Павла с. Литкаріно Ухтомського району Московської області (1932-

1937), храму с. Іл’їнський Погост Солнєчногорського району Московської області (1937),

Успенської церкви с. Гжель Раменського району Московської області (1937-1938).

Нагороджений Палицею (1928), наперсним хрестом з прикрасами (1935).

Заарештований за «контрреволюційну агітацію» (1938). Сталінською «трійкою» засуджений до

розстрілу.

Посмертно реабілітований (1938).

Доповідь уманчанки Т. Коваль «Протоієрей Леонтій Гримальський в національно-духовному

житті кінця ХІХ – початку ХХ ст.» прозвучала на 5 міжнародній науковій конференції

«Православ’я – наука – суспільство: питання взаємодії» (2007).

День пам’яті – 13 (26) лютого.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – М. Хорьюзов та ін.


ГРІХ, з життєвого кредо Л. Гримальського

Великий гріх, перетворившись на затятих егоїстів, дбати лише про себе i власне благополуччя.


***

ПОЛІТИЧНИХ РОЗМОВ НЕ ВІВ,

з протоколу допиту Л. Гримальського від 30 січня 1938 р.

Слідчий:

– Де зараз перебуває ваш зять Хорьюзов?

Гримальський:

– Мій зять, Хорьюзов, арештований місяць тому органами НКВС. За що він арештований, я не

знаю.

Слідчий:

– Який у вас був з ним зв’язок?

Гримальський:

– Я був з ним в дружніх стосунках, ми часто відвідували один одного і надавали один одному

матеріальну допомогу. Після арешту Хорьюзова його дружина живе у мене.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви маєте сан протоієрея. Скажіть, в якому

році ви одержали цей сан?

Гримальський:

– У сан протоієрея я зведений 1922 року... Зведений за довголітню службу.

Слідчий:

– Які думки ви мали з громадянами про вибори до Верховної Ради?

Гримальський:

– Розмов на цю тему я не мав. До мене з питаннями на цю тему ніхто не звертався, і я особисто

порад нікому не давав.

Слідчий:

– Які ви вели розмови про міжнародне становище і, зокрема, про небезпеку війни?

Гримальський:

– Розмов про міжнародне становище і взагалі на політичні теми я не вів, тому що до мене ніхто не

звертався з такими розмовами, а я ще й умисне ухилявся від таких розмов.


КОЛГОСПНИКІВ НЕ ЗАЛЯКУВАВ, з протоколу допиту Л. Гримальського від 9 лютого 1938 р.

Слідчий:

– Дайте свідчення про контрреволюційну агітацію, яку ви проводили.

Гримальський:

– Контрреволюційній агітації я ніякий не вів.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви вселяли віруючим недовіру до

радянської влади, партії і конституції.

Гримальський:

– Про конституцію я ніколи нікому не говорив, а також не вселяв віруючим недовіри до партії і

радянської влади.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви залякували колгоспників майбутньою

війною і великими лихами.

Гримальський:

– Про війну і великі лиха я нікому нічого не говорив, і залякувати колгоспників якимись іншими

способами не залякував.

Слідчий:

– Чи говорили ви про неправильні дії радянської влади щодо стягування державних постачань?

Гримальський:

– Про державні постачання я нікому нічого не говорив. Стягувані з мене податки і державні

постачання я вважаю законними.

Слідчий:

– Дайте свідчення про ваших знайомих і зв’язки з ними.

Гримальський:

– Я мав тісний зв’язок з Миколою Хорьюзовим, до мене священиком, який служив в селі Гжель,

також мав зв’язок з дияконом церкви села Гжель Воскресенським. Обидва вони зараз заарештовані

і засуджені органами НКВС. Їх я часто відвідував влітку 1937 року, коли ще жив і служив в селі

Іл’їнський Погост.

Слідчий:

– З якою метою ви відвідували Хорьюзова і Воскресенського?

Гримальський:

– Я приїжджав до Хорьюзова як до зятя, Воськресенський бачився зі мною як з

священнослужителем.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що у момент відвідин вами села