Гримальский Леонтий (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ГРИМАЛЬСЬКИЙ Леонтій Стефанович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (2001).

З родини священика. Батько, Гримальський С., – дячок.

Народився 10 липня 1869 р. в с. Ладиженці Уманського повіту Київської губернії Російської

імперії (нині – Уманський район Черкаської бласті України).

Розстріляний більшовиками 26 лютого 1938 р. на полігоні НКВС «Об’єкт Бутово» Московської

області СРСР (нині – в межах м. Москви РФ). Похований в братській могилі. Точне місце – не

відоме.

Закінчив Київську духовну академію (1892).

Був учителем церковно-парафіяльної школи в с. Русалівка Уманського повіту (1892-1893), ієреєм

храму с. Піщане Звенигородського повіту (1894-1914), ієреєм (1914-1922), протоієреєм (1922-

1931) церкви с. Роги Уманського повіту, храму с. Жигалово Московської області (1931-1932),

церкви св. апостолів Петра і Павла с. Литкаріно Ухтомського району Московської області (1932-

1937), храму с. Іл’їнський Погост Солнєчногорського району Московської області (1937),

Успенської церкви с. Гжель Раменського району Московської області (1937-1938).

Нагороджений Палицею (1928), наперсним хрестом з прикрасами (1935).

Заарештований за «контрреволюційну агітацію» (1938). Сталінською «трійкою» засуджений до

розстрілу.

Посмертно реабілітований (1938).

Доповідь уманчанки Т. Коваль «Протоієрей Леонтій Гримальський в національно-духовному

житті кінця ХІХ – початку ХХ ст.» прозвучала на 5 міжнародній науковій конференції

«Православ’я – наука – суспільство: питання взаємодії» (2007).

День пам’яті – 13 (26) лютого.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – М. Хорьюзов та ін.


ГРІХ, з життєвого кредо Л. Гримальського

Великий гріх, перетворившись на затятих егоїстів, дбати лише про себе i власне благополуччя.


***

ПОЛІТИЧНИХ РОЗМОВ НЕ ВІВ,

з протоколу допиту Л. Гримальського від 30 січня 1938 р.

Слідчий:

– Де зараз перебуває ваш зять Хорьюзов?

Гримальський:

– Мій зять, Хорьюзов, арештований місяць тому органами НКВС. За що він арештований, я не

знаю.

Слідчий:

– Який у вас був з ним зв’язок?

Гримальський:

– Я був з ним в дружніх стосунках, ми часто відвідували один одного і надавали один одному

матеріальну допомогу. Після арешту Хорьюзова його дружина живе у мене.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви маєте сан протоієрея. Скажіть, в якому

році ви одержали цей сан?

Гримальський:

– У сан протоієрея я зведений 1922 року... Зведений за довголітню службу.

Слідчий:

– Які думки ви мали з громадянами про вибори до Верховної Ради?

Гримальський:

– Розмов на цю тему я не мав. До мене з питаннями на цю тему ніхто не звертався, і я особисто

порад нікому не давав.

Слідчий:

– Які ви вели розмови про міжнародне становище і, зокрема, про небезпеку війни?

Гримальський:

– Розмов про міжнародне становище і взагалі на політичні теми я не вів, тому що до мене ніхто не

звертався з такими розмовами, а я ще й умисне ухилявся від таких розмов.


КОЛГОСПНИКІВ НЕ ЗАЛЯКУВАВ, з протоколу допиту Л. Гримальського від 9 лютого 1938 р.

Слідчий:

– Дайте свідчення про контрреволюційну агітацію, яку ви проводили.

Гримальський:

– Контрреволюційній агітації я ніякий не вів.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви вселяли віруючим недовіру до

радянської влади, партії і конституції.

Гримальський:

– Про конституцію я ніколи нікому не говорив, а також не вселяв віруючим недовіри до партії і

радянської влади.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви залякували колгоспників майбутньою

війною і великими лихами.

Гримальський:

– Про війну і великі лиха я нікому нічого не говорив, і залякувати колгоспників якимись іншими

способами не залякував.

Слідчий:

– Чи говорили ви про неправильні дії радянської влади щодо стягування державних постачань?

Гримальський:

– Про державні постачання я нікому нічого не говорив. Стягувані з мене податки і державні

постачання я вважаю законними.

Слідчий:

– Дайте свідчення про ваших знайомих і зв’язки з ними.

Гримальський:

– Я мав тісний зв’язок з Миколою Хорьюзовим, до мене священиком, який служив в селі Гжель,

також мав зв’язок з дияконом церкви села Гжель Воскресенським. Обидва вони зараз заарештовані

і засуджені органами НКВС. Їх я часто відвідував влітку 1937 року, коли ще жив і служив в селі

Іл’їнський Погост.

Слідчий:

– З якою метою ви відвідували Хорьюзова і Воскресенського?

Гримальський:

– Я приїжджав до Хорьюзова як до зятя, Воськресенський бачився зі мною як з

священнослужителем.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що у момент відвідин вами села Гжель

приїжджали особи, які не мали відношення до служителів культу.

Гримальський:

– Так, справді, коли я приїжджав з Іл’їнського Погосту до зятя Хорьюзова, то одночасно зі мною

приїжджали дві особи з Москви; одного з них я знаю на ім’я Борис, він десь працює і одночасно

вчиться. Мені він знайомим не був. Другого я абсолютно не знаю.

Слідчий:

– Скажіть, Гримальський, з якою метою приїжджав вказаний вами Борис?

Гримальський:

– Мети приїзду цього Бориса я не знаю. Розмов при мені про мету його приїзду не було.

Слідчий:

– Що вам відомо про контрреволюційну діяльність Хорьюзова і Воскресенського?

Гримальський:

– Про контрреволюційну діяльність Хорьюзова і Воскресенського я абсолютно нічого не знаю.

Знаю тільки те, що вони обидва восени 1937 року арештовані органами НКВС.

Слідчий:

– Що можете ще показати по суті висунутого проти вас звинувачення?

Гримальський:

– Винним себе ...не визнаю і показати нічого не можу.


ДО НЬОГО ПРИЇЗДИЛИ НЕВІДОМІ, з протоколу допиту свідка N. від 8 лютого 1938 р.

Слідчий:

– Що вам відомо про контрреволюційну діяльність Леонтія Степановича Гримальського?

Свідок:

– Я часто відвідував квартиру Гримальських і помічав, що до них приїжджали невідомі мені люди,

з них деякі були служителями культу. Окрім них, приїжджали двоє з Москви, один

рекомендувався художником, а другий нібито працівник НКВС. З якою метою вказані особи

відвідували Гримальського, я не знаю, оскільки під час моїх відвідин вони ніяких розмов між

собою не вели, а сам священик, як тільки я приходив, йшов до комірки. Приїжджі жили у

Гримальського не більше доби і виїжджали.

З розмов Гримальського я лише раз чув незадоволеність на адресу радянської влади – з приводу

м’ясопостачання. Розмова його зводилася до того, що це незаконно, точних слів я зараз не

пам’ятаю.

Священик, перебуваючи на службі в іншій церкві, влітку часто приїжджав до села Гжель, де до

нього служив його зять Хорьюзов і диякон Воскресенський. Обидва вони зараз арештовані

органами НКВС. Гримальський з ними підтримував тісний зв’язок.

Арештований диякон Воскресенський, служачи в нашій церкві, відкрито компрометував

радянську молодь, називаючи її шпаною. При виконанні релігійних треб виголошував промови,

які не стосувалися релігії.


ВОДОСВЯТНИЙ МОЛЕБЕНЬ, з замітки І. Соболєва «Люберецьке благочиння»

У відділенні денного перебування інвалідів м. Литкаріно відслужили водосвятний молебень, після

якого клірик Петропавловського храму м. Литкаріно священик Олександр Іонов мав розмову з

відвідувачами відділення про віру і Церкву, роль православ’я в історії Росії, минулому і

сьогоденні...

Присутніх особливо зацікавило повідомлення про литкарінських новомучеників Гаврила (Гура) і

Леонтія (Гримальського) та про діяльність священика Івана Соболєва, який віддав 25 років свого

життя литкаринській парафії (зокрема, на початку XX ст. він заснував Товариство тверезості і

парафіяльний театр).


ПАЛОМНИЦЬКА ПОЇЗДКА, з кореспонденції В. Петрової «Литкаринські новомученики»

Діти з недільної школи Петропавловської церкви м. Литкаріно здійснили паломницьку поїздку до

церкви Казанської ікони Божої Матері в м. Котельники.

Головною частиною заходу, заради якої і зустрілися вихованці двох недільних шкіл, став сумісний

відкритий урок, присвячений пам’яті новомучеників і сповідувачів російських, котрі трудилися на

території Люберецької благочинності.

У проведенні заняття взяли участь викладачі обох шкіл. Оскільки діти були досить добре

підготовлені, грунтовно вивчивши житія новомучеників преподобного Гаврила (Гура) і Леонтія

(Гримальського)... урок виявився достатньо пізнавальним.


ШУКАЮ РОДИЧІВ, інтернет-оголошення

Я, Харьюзова Т., правнука Леонтія Стефановича Гримальського. Шукаю усіх свої родичів.

Мій E-mail: disana40@mail.ru