30 січня 2008 року Чернівецька міська рада через свій офіційний сайт повідомила про намір знести
пам’ятник Сидору Воробкевичу «у сквері на вулиці М. Коцюбинському» та про наступне
встановлення на його місці монументу на честь Костянтина Томащука, першого ректора
Чернівецького університету.
Сидір Воробкевич є єдиним українським класиком, який у Чернівцях народився, навчався, жив і
творив тут майже все своє життя, тут помер, і з великими почестями був похований. Його
шанували чернівчани не лише за творчу чи педагогічну діяльність, але й за активну громадську
позицію.
Саме Сидір Воробкевич, будучи головою товариства «Руський Дім Народний», у 1887 році
підписав контракт купівлі будинку, в якому до сьогодні розміщується Український Народний Дім, контракт, виконання якого він гарантував власним майном.
Однак незважаючи на незаперечні заслуги Сидора Воробкевича перед рідним містом, пам’ятник
йому спорудила не міська рада, а українські громадські організації за кошти, пожертвувані
видатним українським письменником Михайлом Івасюком.
Сквер так званого «попівського будинку» по вул. Коцюбинського було обрано для встановлення
пам’ятника не випадково. Адже цей будинок збудовано за кошти буковинського православного
релігійного фонду спеціально для членів консисторії та професорів теології, а ними протягом ХІХ
століття були аж три покоління родини Воробкевичів...Через територію цього скверу пролягав
щоденний шлях Сидора Воробкевича впродовж пів століття – від початку 1850-х років, коли він
став вихованцем духовної семінарії, аж до початку ХХ століття.
Сьогодні пам’ятник Сидору Воробкевичу дивиться на вікна аудиторій духовної семінарії, в яких
він навчав мистецтву прекрасного багато поколінь буковинського православного духовенства. Він
дивиться на семінарську церкву Трьох святих, в якій кожної неділі та в дні церковних свят співав
студентський хор під орудою Сидора Воробкевича.
Планувати перенесення пам’ятника Сидора Воробкевича з цього, освяченого незримою
присутністю великого письменника, композитора і духовного діяча місця, можуть тільки людці, для яких чужими є національні, культурні та релігійні традиції нашого краю та нашого міста.
Заплановане міською радою знесення існуючого пам’ятника Сидора Воробкевича руйнує духовну
вісь Т.Шевченко – О.Кобилянська – Ю. Федькович – С. Воробкевич, яка створювалася
десятиліттями і сьогодні з’єднує серце нашого міста, Центральну площу, з духовними центрами
столиці Буковини, її історичною митрополією та університетом. Звертаємося до депутатів
Чернівецької міської ради та до міського голови М. Федорука з рішучим «Ні!» профанації наших
національних, культурних та релігійних святощів. Жодні бізнесові цілі, жодне намагання догодити
натовпам іншомовних чи іншовірних туристів в дні 600-літнього ювілею Чернівців не можуть
виправдати наруги над пам’яттю автора безсмертного вірша «Мово рідна, слово рідне».
Мешканці столиці Буковини хочуть, щоб їхнє місто прославилося цивілізованим ставленням до
свого минулого, а не серійними перенесеннями пам’ятників визначних українців на догоду
впливовим скоробогатькам: вчора Ю. Федькович, завтра С. Воробкевич – хто наступний?
