БУРДЗІНСЬКИЙ Венантій Андрійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-польський.
Зоолог, орнітолог. Фундатор і перший директор Київського зоопарку.
З родини службовця. Батько, Бурдзінський А., – управитель цукроварні.
Народився 18 травня 1864 р. в с. Селищі Канівського повіту Київської губернії Російської імперії
(нині – Корсунь-Шевченківський район Черкаської області України).
Помер 17 грудня 1928 р. в м. Варшаві (Польща). Похований на Повонсковському цвинтарі.
Закінчив Київську гімназію, юридичний факультет Київського університету св. Володимира
(1892).
Був управляючим маєтком Казимирівка Полтавської губернії (1892-1906), директором Київського
зоосаду (1908-1923), бібліотекарем (1924-1925), консультантом біологічної Варшавської студії
(1926-1927), директором Варшавського зоопарку (1927-1928).
Секретар Київського товариства поціновувачів природи (1907).
Не маючи нічого спільного з більшовицьким режимом, емігрував до Польщі (1924).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – С. Світославський, Д. Ларіонов та ін.
***
БЕЗ ВТРУЧАННЯ,
з професійного кредо В. Бурдзінського
Живе не потребує необачного втручання.
ЮРИСПРУДЕНЦІЄЮ НЕ ЗАЙНЯВСЯ, з інтернет-порталу zoo.net.ua
Не зважаючи на бездоганне знання права, Бурдзінський не зайнявся юридичною практикою.
Змолоду великий інтерес у нього викликала зоологія, і зокрема, орнітологія. За характером певною
мірою потайний і замкнений, він весь свій вільний час присвячував догляду за птахами. Викупляв
їх у торговців і розселяв в численних клітках у себе в кімнаті, з любов’ю вів за ними
спостереження, вивчав особливості поведінки. В період навчання у Києві виготовив декілька
вольєрів в саду поряд з помешканням.
Після закінчення університету Венантій Андрійович повернувся до батьків. Заглибився у вивчення
природознавчої літератури і спостереження за природою. Його захопленості сприяла багата фауна
цих місць: пелікани, які у великій кількості кублилися в заплавах Дніпра, лебеді, бекаси і численні
дикі качки.
У 1906 році після смерті батька, маєток успадкував один з молодших братів, агроном за фахом.
Венантій з невеликим капіталом повернувся до Києва, де переповнений енергією цілеспрямовано
зайнявся здійсненням проекту, про який давно мріяв, – створенням зоопарку.
У самому центрі міста на Великій Володимирській вулиці розмістилися будівлі університету,
переведеного сюди з Вільнюса 1834 року, з прилеглим до них невеликим ботанічним садом,
площею 5 гектарів. Саме тут завдяки старанням Бурдзінського були закладені витоки Київського
зоопарку.
Обіймаючи посаду його директора, Венантій Бурдзінський зібрав велику колекцію звірів – від
бурих ведмедів з глибин Росії до сніжних барсів (ірбісів) з прикордонних з Персією територій.
... У 1925 році вже у Варшаві починає клопотати про відкриття зоопарку. З’явився указ про
створення такого на території, прилеглій до Празького парку. У листопаді 1927 року Венантій
Бурдзінський був офіційно призначений директором Варшавського зоопарку. Не зволікаючи, він
переїхав до невеликого одноповерхового будиночку на території майбутнього зоопарку, аби бути
ближче до своєї улюбленої справи.
Роботи була багато і, як писав один з сучасників, і лише завдяки «величезному, можна сказати
енциклопедичному розуму», величезній працездатності, винятковій пам’яті і беззавітній
відданості справі, Бурдзінському це виявилося під силу.
...У один з морозних днів в кінці листопада директор, заганяючи з іншим працівником птахів в
зимові будиночки, стомившись, сів перепочити прямо у дворі. Раптова простуда змусила його
знаходитися удома, проте вже через тиждень, ще не зовсім одужавши, Венантій Андрійович встав
з ліжка, аби безпосередньо керувати подальшими роботами.
Хвороба повторилася, цього разу вже з важчими наслідками. Лікар діагностував гостре запалення
легенів. Стан був тяжким. Доставка хворого в лікарню, догляд і турбота лікарів вже не змогли
запобігти біді.
НЕ ШКОДУВАВ ВЛАСНИХ КОШТІВ, з розвідки Л. Хоменко «Фрагмент картини життя»
Діяльність Київського товариства поціновувачів природи, секретарем якого був В. Бурдзінський,
залишалася на рідкість різноманітною і плідною: проводилися виставки птахівництва,
бджільництва, шовківництва,
