Асаки Георге (fb2)





АСАКІ Георге


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: молдаво-румунський.

Прозаїк, поет, драматург, перекладач, художник, історик, просвітник. Фундатор румунських

академії, національного театру; першої друкарні і першої паперової фабрики; міністр народної

освіти (1856).

З родини священика.

Народився 1(12) березня 1788 р. в с. Герца Молдавського князівства (нині – Глибоцький район

Чернівецької області України).

Помер 12 (24) листопада 1869 р. в м. Яссах (Румунія). Похований в Церкві Сорока Святих.

Навчався у Львівському єзуїтському коледжі, на філософському факультеті Львівського

університету (1803-1804).

Був дипломатичним представником в Австрії (1822-1827), радником департаменту освіти (1827-

1829), секретарем молдавського комітету з підготовки Органічного регламенту (1829-1831),

керівником Державного архіву.

Фундатор Товариства медиків і натуралістів.

Обстоював ідею розвитку національних культур. Своїми історичними легендами, баладами,

новелами і драмами намагався збудити в сучасниках відчуття національної гордості і любові до

батьківщини.

У класі інженерів-землевпорядників Господарської академії читав перші лекції з математики, геодезії і архітектури молдавською мовою (1814).

Організував перші театральні вистави румунською мовою (1816), видавав першу молдавську

газету «Албіна роміняске» (1829-1849), а також перший урядовий «Бюлетень», «Молдавську

газету», «Сільський аркуш».

Автор книг «Вірші», «Вибрані байки» обидві – 1836), «Княжна Роксана» (1841), «Олена

молдаванка» (1851), «Біла долина» (1855), «Історичні новели» (1859), «Історія Росії».

Переклав низку п’єс з французької та німецької.

В с. Герца (Україна) працює літературний музей А.

Пам’ятник А. встановлено в м. Ясси (Румунія), бюст письменника прикрашає кишинеуську Алею

класиків (1957).

Ім’я його носять вулиці в містах Кишинеу, Бєльці, Кагул, Калараш, Дондюшани, Фалешти,

Флорешти, Окніци, Ришкани, Сороки, а також столичний молдавсько-французький ліцей.

У м. Кишинеу ім’я нашого земляка присвоєно енциклопедичному видавництву (1991).

Серед друзів та близьких знайомих А. – І. та М. Стурдзи, І. Еліаде-Редулеску та ін.


***

НЕ ЖУРИТСЯ

, з життєвого кредо Г. Асакі

Не журись, а за справу берись.

З КОГОРТИ ГЕНІЇВ, з статті О. Юнко «Асакі Георге»

Навіть якщо б Асакі займався лише літературою, він увійшов би до когорти тих, ким пишається

народ. Але час вимагав універсальності, і він став майстром на всі руки. Особисто проводив перші

метеорологічні спостереження і археологічні розкопки, створив музей природознавства,

державний архів і бібліотеку з публічним читальним залом. Став організатором декількох

науково-просвітницьких і художніх товариств.

Здається, немає сфери, до якої Асакі не доклав би сил. За його ініціативою був створений

приватний театр, де любительська трупа зіграла перший спектакль рідною мовою. Це була

пастораль Флоріана і Геснера «Міртіл і Хлоя» в переробці і перекладі, звичайно ж, самого Георге.

Він не тільки «товмачив», але й написав п’єси, котрі заклали основу національної драматургії:

«Міхай – герой румун», «Драгош – перший господар Молдови», «Російський цар Петро I в Яссах», пастораль «Свято молдавських пастухів».

Понад двадцять років Асакі був міністром освіти, заснував безліч шкіл повітів, гімназій,

ремісничих училищ, перший «інститут» для дівчаток, педагогічні та інженерні курси,

Міхайлянську академію і музично-драматичну консерваторію, яка готувала професійних акторів.

Великий реформатор, він запропонував проект системи наступних учбових закладів:

ланкастерський клас (1 рік навчання), початкова школа (2 роки), гімназія (4 роки), академія.

Виступав за загальнодоступність освіти і брав найактивнішу участь у виробленні законів

(укладень), що стосувалися освіти. Багато зробив для підготовки вчительських кадрів і

впровадження нових методів викладання.

А коли виявилось, що нікому писати підручники, з віршів і прози Георге Асакі перемкнувся на цей

вид діяльності. З-під його пера виходили книги з історії (у тому числі й Росії), латинської мови, посібники для ремісничих шкіл.

Власне, друкарня і знадобилася, в першу чергу, для видання учбової і просвітницької літератури.

Тут друкувалися і перші в Молдові газети і перший журнал. Заснував його, знову-таки, Георге

Асакі і редагував впродовж 30 років. На цій же базі виходили інші періодичні видання, альманахи, календарі, офіційні бюлетені, наукові дослідження і дисертації...

При друкарні відкрилася літографська майстерня, де друкувалися портрети видних діячів

суспільного життя, науки і культури, географічні карти. Великий попит мали гравюри на історичні

теми – «Бій молдаван з тевтонськими лицарями», «Мати Штефана ...не дозволяє синові увійти до

Нямецької фортеці» тощо. Між іншим, багато графічних робіт виконані самим Асакі.

До речі, добився,