НЕ КІНОДУЕЛЬ, А ІДЕЙНЕ ПРОТИСТАВЛЕННЯ, з розвідки Л. Косаківської «Василь
Авраменко – Іван Кавалерідзе: «кінодуель» через океан»
Василь Кирилович Авраменко – помітна постать в історії українського мистецтва XX століття.
Цей унікальний талант-самоук, який з 1925 року перебував у вимушеній еміграції, прославився
насамперед як балетмейстер та виконавець українського народного танцю, проте був відомий і як
режисер-постановник та менеджер української кіноіндустрії за кордоном.
Завдяки подвижницькій праці Авраменка як організатора кінопроцесу сьогодні ми маємо
можливість, і це найголовніше, бачити поставлені ним танці, зафіксовані на плівку.
Прем’єра фільму «Наталка Полтавка» відбулась 25 грудня 1936 року в кінотеатрі «Венеція» на 7-
ій авеню у Нью-Йорку, після цього його було показано у 17 містах – осередках мешкання
українців у США, зокрема у Філадельфії, Пітсбурзі, Клівленді, Детройті, Чикаго, Бостоні.
Прем’єра в Канаді відбулась у березні наступного року в Саскатуні, Вінніпезі, а згодом у Торонто.
У 1938 році В. Авраменко звернувся до української громадськості Канади з проханням почати збір
грошей на новий мистецький проект – фільм «Запорожець за Дунаєм» (в англомовному прокаті
«Козаки у вигнанні»). Митець розраховував на почуття здорової конкуренції між емігрантськими
групами у США та Канади.... Як наголошував сам Авраменко, розкритикований за недосконалість
драматургії «Наталки Полтавки», сценарій «Запорожця» «буде переглянутий українськими
фаховими силами, а сам фільм представлено у новій, розвинутій формі».
Нова робота Авраменка значно відрізнялась у кращий бік від попередньої. І насамперед це
відзначила англомовна преса США та Канади: «Головні артисти, включно зі старим кобзарем, що
оспівує славу і недолю України, показують прекрасні голоси. Виступи хору і танкові сцени дуже
добрі. Фотографія і репродукція звуку чисті»; «Українці так прекрасно і природно виконують
народну музику і швидкі танки, що напевно повинні були з дитячих років вправлятися, щоб
створити такий не буденний фільм. Якщо вас коли-небудь зворушували народні пісні в творах
Дворжака, Римського-Корсакова або Ліста, то українські мелодії стануть для вас джерелом свіжої
насолоди».
І «Наталка Полтавка», і «Запорожець за Дунаєм» вийшли на екран майже синхронно з
однойменними кінострічками І. Кавалерідзе в Україні. Є підстави стверджувати, що звитяжна
праця Авраменка-пропагандиста підштовхнула цей процес на його батьківщині, аби Радянська
Україна не відставала від еміграції у сучасних формах показу національної спадщини.
Перша в історії радянського кіно кіноопера, якою й була «Наталка Полтавка» І. Кавалерідзе,
вимагала вияву конкретного ставлення до національної класики, була випробуванням на вірність
вимогам часу.
Автори монографії про І. Кавалерідзе вважають, що «митець, не ламаючи класичної основи п’єси,
по-своєму прочитав текст і музику твору засобами монтажу, динамічним ритмом подачі матеріалу,
монтуючи звук, що супроводжує дію одного персонажа з зоровим образом іншого, знаходячи для
сценічних умовностей яскраве кінематографічне втілення».
Фільм Кавалерідзе значно відрізнявся на краще від першого досвіду Авраменка-кінорежисера.
Однак важко погодитися з упередженим поглядом авторів книги про І. Кавалерідзе, виданої на
початку 1970-х років, що стрічки Авраменка взагалі не витримали порівняння з кінооперами
Кавалерідзе.
…»Кінодуель» Авраменка та Кавалерідзе була не стільки творчим змаганням двох митців, скільки
результатом ідейного протиставлення двох осередків єдиної культури, штучно розведеної по
обидва боки світового океану.
КОРИФЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ТАНЦЮ, з статті І. Ольшевського «Один день із Василем
Авраменко»
Непересічній постаті в українському мистецтві присвячено виставку «Василь Авраменко –
корифей українського народного танцю в Канаді й Америці» (Вінніпеґ – Луцьк), що діяла
впродовж одного лише дня у приміщенні бібліотеки Волинського державного університету імені
Лесі Українки.
На експозиції, оздобленій квітами та декоративними кетягами калини – символу України –
представлено чимало важливих документів, що стосуються життя та діяльності Василя
Кириловича: статті, афіші, фотографії, книги самого митця – зокрема його праці «Українські
національні танки (опис)» та «Українські національні танки, музика і
