давав мені хвилинки побути одній і сам не хотів бути один. Пам’ятайте, він співав: «Три роки ти
мені снилася»? Це про себе співав. А про мене говорив: «Ти – моя лебедина пісня».
Я донині не можу назвати себе вдовою. Я його дружина. Адже дружина – це теж професія.
БАНДИТСЬКИЙ НІЖ ДЛЯ АКТОРА, з книги Ф. Раззакова «Зірки і кримінал»
Восени 1958 року на свободу вийшла людина, в блатному світі відома на прізвисько Лихий. І
нічим би не прославився цей вагонний злодюга, якби на запасних шляхах залізничного вокзалу в
Котласі не сів грати в буру з трьома колишніми зеками, які звільнилися з табору разом з ним.
Та котласька гра була незвичайною тим, що жертвою (п’ятим) обрали... популярного кіноактора
Марка Бернеса. І зробили так не випадкова.
У середині п’ятдесятих років Бернес знявся у фільмі «Нічний патруль», де йому дісталася роль
старого злодія Вогника, котрий «зав’язав» із злочинним світом. Тож актор потрапив до розряду
«сучок» і був засуджений злодіями в законі до смерті. Убити Бернеса мав Лихий (буцімто за
картярський борг – авт.). Та гра відбулася 24 жовтня, а до 1 листопада знаменитий актор повинен
був загинути від бандитського ножа.
І він би загинув, якби в справу раптово не втрутилася ще одна людина, теж колишній карний
злочинець. ...Поспішив попередити про небезпеку.
Коли М. Бернес дізнався від абсолютно сторонньої людини, що його збираються убити, він в
перші хвилини просто в це не повірив. Проте незнайомець був вельми переконливий в своїх
аргументах, і Бернес прийняв єдино вірне рішення – того ж вечора пішов до міліції. Йому
виділили чотири оперпрацівників, яким було наказано позмінно охороняти актора скрізь, де б він
не з’являвся. А в якості ще одного охоронця прикріпили майстра спорту з самбо.
Дні з 26 жовтня по 1 листопада 1958 року можна сміливо назвати одними з найдраматичніших в
житті Марка Бернеса – він обмежив до мінімуму свої виходи з дому і всі свої дії погоджував з
охороною. Проте вбивця в ті дні так і не появився. Не прийшов він і в подальшому, хоча чекали
його впродовж двох тижнів.
Що трапилося з Лихим, напевно не відомо. За однією з версій, дорогою до Москви він потрапив до
рук міліції, спробував втекти і був застрелений.
Після цього безпрецедентного випадку Марк Бернес більше ніколи не грав в кіно злочинців.
ІНШОМУ Б НЕ СКАЗАВ, зі спогадів О. Каплера «Сеча у мене на диво прозора»
Ми йшли коридором «Ленфільму». ... Назустріч раз по раз траплялися знайомі.
– Привіт! Як справи?
– Як життя?
– Як здоров’я?
Після кожного такого вітання ми з Бернесом переглядалися. Справа у тому, що не далі як вранці
Бернес виголосив за сніданком обурену промову з приводу звичних життєвих нісенітниць.
Наприклад, про щось запитують, але нікому і в голову не приходить дочекатися відповіді.
– Привіт, Бернес, як здоров’я? – зупинив Марка товстий адміністратор з вогненно-рудою
чуприною.
– ...Мені зробили аналіз сечі, і ви собі навіть не можете уявити, яка вона. Це просто
неправдоподібно, без жартів, ви собі не можете уявити, яка у мене сеча.
Адміністратор спробував зробити рух у напрямку до павільйону, але Марк міцно тримав його
гудзик:
– Лікар сказав, що він ніколи в житті не бачив такої сечі. Навіть хотів зробити повторний аналіз.
Просто фантастична питома вага. Колір, можете собі уявити, солом’яно-жовтий.
Адміністратор розумів, що його розігрують, але у Бернеса був абсолютно серйозний вигляд, говорив він з таким захопленням, що перервати не було ніякої можливості. Спробував було
адміністратор непомітно вивільнятися, однак Бернес, не відпускаючи гудзик, притиснувся до
нього і, мовби повідомляючи якусь таємницю, зашепотів:
– Можу вам ще сказати довірливо: сеча у мене на рідкість прозора.
Тут адміністратор з певною підозрою глянув на Марка – а може, тут ніякий розиграш, просто
Бернес заговорюється?
– І врахуйте, – продовжував шепотіти Марк, – я це кажу лише вам, тому що вас цікавить моє
здоров’я. Іншому я ніколи б цього не сказав...
АПОЛОГЕТ ЗЛОДІЙСЬКОЇ РОМАНТИКИ, з статті Г. Свиридова в газеті «Правда» в 1958 р.
Платівки, записані ним, поширені мільйонними тиражами, були і є зразком вульгарності, підміни
природного співу смутною говіркою чи багатозначним шепотінням. Цьому артистові ми багато в
чому зобов’язані воскресінням огидних традицій «злодійської романтики» – від куплетів
