Бернес Марк (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


БЕРНЕС Марк


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Актор кіно, співак.

З міщанської родини. Батько, Нейман Н., – лахмітник. Справжнє прізвище – Нейман Марк

Наумович.

Народився 21 вересня 1911 р. в м. Ніжині Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 17 серпня 1969 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Навчався в Харківському торгівельно-промисловому училищі, закінчив театральні курси (1929).

Народний артист РРФСР (1965).

Лауреат Державної премії СРСР (1951).

Був статистом в московських Театрі Корша, Театрі Революції, Малому театрі.

Як актор дебютував у фільмі «Ув’язнені» в епізодичні ролі (1936).

Потім настала черга стрічок «Шахтарі» (1937), «Людина з рушницею» (1938), «Два бійці» (1943),

«Тарас Шевченко» (1951), «Максимка» (1952), «Справа №306» (1956), «Женя, Женічка і Катюша»

(1967).

Всього Б. знявся в 35 фільмах.

Як співак став відомим після виконання пісні «Хмари над містом постали».

Потім настала черга пісень «Я люблю тебе, життя», «Сергійко з Малої Бронної», «Любиме місто»,

«Чи хочуть росіяни війни?», «Вороги спалили рідну хату», «Темна ніч», «З чого починається

Батьківщина?», «Якби хлопці усієї землі», «Журавлі».

Всього Б. виконав понад 100 пісень.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – Б. Андрєєв, Р. Гамзатов, К. Ваншенкін, Е. Колмановський, С. Юткевич, М. Матусовський, Б. Мокроусов, Л. Луков, М. Блантер, В. Соловйов-Сєдой, Л. Усач, В. Червяков та ін.


***

ЦУРАЮСЯ «СИТИХ» ПІСЕНЬ

, з професійного кредо М. Бернеса

Не люблю ситих, благополучних пісень. Якщо нещасна людина стане трохи щасливішою, якщо

раптом відчує, що хтось розділив його самотність, – значить, з моєю піснею справи благополучні.

ЗАКОХАНІСТЬ, зі спогадів А. Баринова «Я розповім вам пісню»

Близькі до Бернеса люди відзначали: він ніколи не говорив «Я заспіваю», а говорив: «Я розповім

вам пісню».

І ніколи не вважав спів своєю професією: «Перш за все я артист кіно, а мої пісні – це моя

кохання».


КДБ І ХРУЩОВ, з спогадів Л. Усача «А може, товариш Бернес зазнався?»

За часів правління Микити Хрущова був заведений порядок, який регламентував тривалість

виступу артистів на так званих урядових концертах: спеціальна комісія встановлювала репертуар

артиста і час перебування виконавця на сцені – ні секундою менше і вже, звичайно, ні секундою

більше, оскільки вже доповіли нагору і охороні, що концерт триватиме, скажімо, 80 хвилин.

...Марк виконав дві дозволені йому пісні і пішов за лаштунки. Оплески лунали радісно, зі всією

силою. ...Пішов співати третю пісню. Заспівав. Оплесків знову багато, і вони перейшли в ритмічне

скандування. Овацією публіка просила співати ще.

Стоячи за лаштунками, Бернес поправив краватку, готуючись вийти на сцену. Він навіть зробив

крок. Проте тут сталося неймовірне: маленька плюскла людина в чорному костюмі і лакованих

черевиках швидко і безцеремонно всією своєю кволою фігурою відсунула Бернеса углиб

лаштунків...

Наступного дня йому розповідали, що в Лужниках після закінчення концерту, оточений

могутньою охороною, на сцену піднявся Хрущов. Артистів терміново вишикували в одну

шеренгу. Хрущов тиснув кожному руки, примовляючи: «Молодці, чудово!» Потім замовк, задумався і голосно запитав: «А що, товариша Бернеса вже немає? Поїхав? А шкода. Хотів я йому

дещо сказати. Він зовсім обледащів. Народ просить заспівати ще хоч одну пісню, а він додому

заспішив. Зазнався, можливо? Недобре».


ДРУЖИНА – ЦЕ ПРОФЕСІЯ, зі спогадів Л. Бернес

Уперше ми побачили один одного 1 вересня 1960 року на шкільному подвір’ї. Я чомусь подумала, що це Микола Крючков. Так і сказала своєму чоловікові:

– Люс’єн, подивися, Крючков привів свою доньку.

Люс’єн відповів:

– Це не Крючков, а Бернес!

...Школа розташовувалася в Банному провулку і на той час була єдиною в Москві французькою

спецшколою. Доля розпорядилася так, що мій син Жан і донька Марка Наташа сіли за одну парту.

Через певний час на батьківських зборах ми з Марком Наумовичем опинилися за однією партою, за тією, за якою сиділи наші діти. Марк вже чотири роки як овдовів і жив удвох з донькою.

Пройшло три місяці, і він сказав мені: «Йди від нього», маючи на увазі Люс’єна.

...Виїжджаючи з дому у справах, Марк дзвонив мені щопівгодини: я там-то, роблю те-то. Він не

давав мені хвилинки побути одній і сам не хотів бути один. Пам’ятайте, він співав: «Три роки ти

мені снилася»? Це про себе співав. А про мене говорив: «Ти – моя лебедина пісня».

Я донині не можу назвати себе вдовою. Я його дружина. Адже дружина – це теж професія.


БАНДИТСЬКИЙ НІЖ ДЛЯ АКТОРА, з книги Ф. Раззакова «Зірки і кримінал»

Восени 1958 року на свободу вийшла людина, в блатному світі відома на прізвисько Лихий. І

нічим би не прославився цей вагонний злодюга, якби на запасних шляхах залізничного вокзалу в

Котласі не сів грати в буру з трьома колишніми зеками, які звільнилися з табору разом з ним.

Та котласька гра була незвичайною тим, що жертвою (п’ятим) обрали... популярного кіноактора

Марка Бернеса. І зробили так не випадкова.

У середині п’ятдесятих років Бернес знявся у фільмі «Нічний патруль», де йому дісталася роль

старого злодія Вогника, котрий «зав’язав» із злочинним світом. Тож актор потрапив до розряду

«сучок» і був засуджений злодіями в законі до смерті. Убити Бернеса мав Лихий (буцімто за

картярський борг – авт.). Та гра відбулася 24 жовтня, а до 1 листопада знаменитий актор повинен

був загинути від бандитського ножа.

І він би загинув, якби в справу раптово не втрутилася ще одна людина, теж колишній карний

злочинець. ...Поспішив попередити про небезпеку.

Коли М. Бернес дізнався від абсолютно сторонньої людини, що його збираються убити, він в

перші хвилини просто в це не повірив. Проте незнайомець був вельми переконливий в своїх

аргументах, і Бернес прийняв єдино вірне рішення – того ж вечора пішов до міліції. Йому

виділили чотири оперпрацівників, яким було наказано позмінно охороняти актора скрізь, де б він

не з’являвся. А в якості ще одного охоронця прикріпили майстра спорту з самбо.

Дні з 26 жовтня по 1 листопада 1958 року можна сміливо назвати одними з найдраматичніших в

житті Марка Бернеса – він обмежив до мінімуму свої виходи з дому і всі свої дії погоджував з

охороною. Проте вбивця в ті дні так і не появився. Не прийшов він і в подальшому, хоча чекали

його впродовж двох тижнів.

Що трапилося з Лихим, напевно не відомо. За однією з версій, дорогою до Москви він потрапив до

рук міліції, спробував втекти і був застрелений.

Після цього безпрецедентного випадку Марк Бернес більше ніколи не грав в кіно злочинців.


ІНШОМУ Б НЕ СКАЗАВ, зі спогадів О. Каплера «Сеча у мене на диво прозора»

Ми йшли коридором «Ленфільму». ... Назустріч раз по раз траплялися знайомі.

– Привіт! Як справи?

– Як життя?

– Як здоров’я?

Після кожного такого вітання ми з Бернесом переглядалися. Справа у тому, що не далі як вранці

Бернес виголосив за сніданком обурену промову з приводу звичних життєвих нісенітниць.

Наприклад, про щось запитують, але нікому і в голову не приходить дочекатися відповіді.

– Привіт, Бернес, як здоров’я? – зупинив Марка товстий адміністратор з вогненно-рудою

чуприною.

– ...Мені зробили аналіз сечі, і ви собі навіть не можете уявити, яка вона. Це просто

неправдоподібно, без жартів, ви собі не можете уявити, яка у мене сеча.

Адміністратор спробував зробити рух у напрямку до павільйону, але Марк міцно тримав його

гудзик:

– Лікар сказав, що він ніколи в житті не бачив такої сечі. Навіть хотів зробити повторний аналіз.

Просто фантастична питома вага. Колір, можете собі уявити, солом’яно-жовтий.

Адміністратор розумів, що його розігрують, але у Бернеса був абсолютно серйозний вигляд, говорив він з таким захопленням, що перервати не було ніякої можливості. Спробував було

адміністратор непомітно вивільнятися, однак Бернес, не відпускаючи гудзик, притиснувся до

нього і, мовби повідомляючи якусь таємницю, зашепотів:

– Можу вам ще сказати довірливо: сеча у мене на рідкість прозора.

Тут адміністратор з певною підозрою глянув на Марка – а може, тут ніякий розиграш, просто

Бернес заговорюється?

– І врахуйте, – продовжував шепотіти Марк, – я це кажу лише вам, тому що вас цікавить моє

здоров’я. Іншому я ніколи б цього не сказав...


АПОЛОГЕТ ЗЛОДІЙСЬКОЇ РОМАНТИКИ, з статті Г. Свиридова в газеті «Правда» в 1958 р.

Платівки, записані ним, поширені мільйонними тиражами, були і є зразком вульгарності, підміни

природного співу смутною говіркою чи багатозначним шепотінням. Цьому артистові ми багато в

чому зобов’язані воскресінням огидних традицій «злодійської романтики» – від куплетів

«Шаланди, переповнені кефалі» до слізної пісеньки рецидивіста Вогника з кінофільму «Нічний

патруль».

Чому ж до виконання естрадних пісень у нас все частіше залучають безголосих акторів кіно і

драми, котрі відроджують до того ж вульгарну манеру ресторанного співу?


ВІН ЛЮБИВ ТЕБЕ, ЖИТТЯ, з реквієму Є. Євтушенка М. Бернесу

Вновь, пластинка, кружись,

Настоящее прошлым наполни.

Он любил тебя, жизнь.

Ты люби его тоже и помни.


ЗАДАВИВ ДАЇШНИКА, бувальщина

Того дня М. Бернес неспішно їхав власним авто у бік Ільїнських воріт. Несподівано із-за магазину

«М’ясо» вибіг інспектор ДАІ і наказав зупинитися:

– Прошу водійське посвідчення.

– Будь ласка. А чим я завинив?

– Ще питає! На червоне світло проїхав і ще питає. Ти дурня не клей. Водійське посвідчення я

вилучаю. Машину он туди, в двір, постав і додому на своїх двох...

Автоінспектор був явно напідпитку. І найголовніше – з свого укриття ніяк не міг бачити, на який

сигнал світлофора рухався актор.

Бернес відразу ж зателефонував приятелеві – полковникові ДАІ. Поскаржився на беззаконня його

співробітників.

Той заспокоїв, мовляв, за добу-другу сам привезе документи йому додому.

Однак вже наступного дня співакові подзвонили друзі:

– Ти уже газети читав?

– Ні, а що сталося?

– У «Комсомолці» написано, що ти порушив правила руху, збив даїшника і втік з місця події.

...Згодом на «Мосфільмі» відбулися партійні збори, на яких режисери, актори, освітлювачі

засудили хуліганський вчинок товариша Бернеса.