БЕЛЬМАС Ксенія Олександрівна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: південноафриканський.
Співачка (сопрано).
З дворянської родини.
Народилася 23 січня 1890 р. в м. Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Померла 2 лютого 1981 р. в м. Дурбіні (Південно-Африканська Республіка). Прах після кремації
майже два десятиліття, виконуючи волю співачки, яка хотіла бути похованою в Чернігові,
зберігали у своїх квартирах друзі. Зрештою його передали до Києва і поховали на Байковому
цвинтарі (2000). На стелі викарбовано напис: «Співучому голосу України – Ксенії Бельмас. 1890—
1981. Чернігів – Дурбан».
Закінчила Київську консерваторію (1906-1910), стажувалася в московському Великому театрі,
італійській «Ла Скалі».
Співала в Харківському і Одеському оперних театрах (1912-1914), паризьких «Гран-Пале» (1926) і
«Гранд-опера» (1926-1927).
З успіхом гастролювала Австралією, Німеччиною, Польщею, Скандинавією, Південною Африкою.
Виконувала партії в операх «Снігуронька» М. Римського-Корсакова, «Фіделіо» Л. Бетховена,
«Аїда» Д. Верді.
Не сприйнявши більшовицької революцію, емігрувала – спочатку до Польщі (1921), потім –
Південної-Африканської Республіки (1934).
Що стосується особистого життя, то перший чоловік нашої землячки поміщик А. Бобровников
помер внаслідок поранення, а другий – піаніст О. Кічін, залишивши її задля багатої
південноафриканки, зрештою спився; російська революція 1917 р. позбавила Б. статків і до кінця
життя вона більше не розбагатіла.
Серед друзів та близьких знайомих Б. – Г. Павлова, М. Макнаб, К. фон Лілієнштейн, Е. Купер, О.
Виноградський, Л. Ріменс та ін.
***
МИСТЕЦТВО СПІВУ
, з творчого кредо К. Бельмас
Моє мистецтво співу народилося в українському Чернігові.
ДИТЯЧЕ «КОНЦЕРТУВАНН», зі спогадів К. Бельмас
Коли мені виповнилося лише п’ять років, я вже «концертувала». Ходила від будинку до будинку,
де спочатку мене пригощали чаєм і тістечками, а потім запрошували до іншої кімнати: усі сиділи, а я стояла посередині і співала пісні, яких навчила мене мати.
ЗАЙМАЛАСЯ ДОБРОДІЙНИЦТВОМ, зі спогадів К. фон Лілієнштейна
Незважаючи ні на що, у неї залишилося бажання допомогти своїй Батьківщині в боротьбі не на
життя, а на смерть проти нацизму, і під час війни вона стала активною учасницею добродійних
концертів.
СПІВАЛА ПІД ЧАС ЛІТУРГІЙ, з статті Ф. Погодіна «Є жінки в бурських поселеннях»
У Дурбані, третьому за величиною місті Південної Африки, чисельність російських емігрантів
складала в 50-70-і роки ще менше, ніж в Кейптауні. Богослужіння, які проводяться о. Сімеоном і о.
Олексієм в місцевій грецькій церкві св. Трійці, відвідували всього 10-12 чоловік.
Під час літургії співала Ксенія Олександрівна Бельмас, колишня примадонна паризькою Гранд-
Опера і Берлінської державної опери.
НЕ СТАЛА СВОЄЮ, з нарису І. Філатової «Пані Бельмас»
Мені розповідали, що в ній було щось величаве. І справді, за всієї відмінності рис, на фотографіях, особливо пізніх, поглядом і всією вона нагадує Ганну Ахматову в старості. Що їх ріднило?
Усвідомлення власного генія? Тягар перенесених втрат, позбавлень і страждань?
Чудово володіючи французькою, англійською вона говорила з сильним акцентом і помилками – і
тому, за офіційною версією, її не узяли викладати спів в Натальському університеті, чого вона
дуже добивалася. Але мені говорили, що справа була, звичайно, не лише в знанні мови. Місцеві
професіонали заздрили її минулому успіху і боялися її таланту, а її італійська манера співу
дратувала, тому що самі вони так співати не могли – ні у кого з них просто не хапало на це голосу.
Вони так і не прийняли Пані в своє коло. Вона залишилася чужаком, аутсайдером.
«Не скажете мені, що таке «svolochi»? – запитала одна з колишніх її учениць. – Вона так часто
називала своїх недругів».
...Все це цікаво, але все таки недостатньо. Про життя Пані ніхто до ладу нічого не знав – за всієї
відвертості свого будинку про себе вона розповідала мало, особливо учням.
... Ксенія Бельмас померла від раку. Довго хворіла, і Карл (фон Лілієнштейн – авт.) готував їй, прав, мив і годував. Хвороба украй підірвала бюджети обох – медичної страховки у Пані,
звичайно, не було. Вона роздавала речі, посуд, меблі в обмін на продукти.