наглядача. Письменник, за його власними словами, «з обов’язку служби своєї та по совісті вважав
себе вправі сприяти поліпшенню училища з погляду учбово-педагогічного», неодноразово
звертався до вищого начальства з пропозиціями щодо удосконалення системи освіти в повітових
учбових закладах. проте, як правило, думка провінційного педагога там, «нагорі», нікого не
цікавила. У листі 1818 р. до ректора Харківського університету І. П. Рижського Білецький-
Носенко зазначав, що подання почесних наглядачів «на користь освіти зовсім не поважаються».
У 1826 р. Білецький-Носенко надсилає на ім’я міністра народної освіти О. С. Шишкова працю
«Начальное основание римского права». П’ять років вона перебувала «на розгляді» у міністерстві
й у 1828 р. повернута авторові як «не визнана навчальною».
Закінчивши словник і «Грамматику малороссийского языка», Білецький-Носенко у 1843 р.
надсилає їх магістрові освіти Уварову, одночасно звертається до президента Російскої Академії
наук з проханням видати його праці. Оскільки там не виявилося знавців української мови,
рукописи направляються до Києва. Рецензувати їх було доручено М. Максимовичу. У квітні 1845
р. М. Максимович висловив письмове своє «Мнение о «Словаре» и «Грамматике южнорусского
языка», составленных г. Белецким-Носенко». Вчений зробив ряж зауважень, але загалом дав
високу оцінку працям автора, як таким, що «мають незаперечну вартість і заслуговують бути
опублікованими, особливо «словарь». Після цієї рецензії міністр освіти дав згоду на друкування
словника і «Грамматики», однак восени 1845 р. рукописи було повернуто авторові.
ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка його біографом
Це нововведення і скасування суворого звертання з учнями, за чим він неослабно стежив, виявляє
його як психолога, який глибоко вивчив людське серце, як мислителя, який набагато випередив
педагогічними пізнаннями своє століття.
НЕЙМОВІРНО, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка попечителем Київського учбового
округу фон Брадке
Людина ця повинна бути генієм!