Наслідуючи Котляревського, надає персонажам українського колориту і відтворює народний
побут.
Проте чи не найголовнішим доробком Б.-Н. є «Словник української мови» (1838-1843), який
небезпідставно вважався найповнішим понад 60 років. До речі, У передмові автор сміливо
захищав рідну мову, незважаючи на офіційну позицію царської столиці, яка взагалі відмовляла
«малоросам» в національній самобутності.
Залишив по собі наш земляк і 15 балад, 23 казки, десятки байок, елегій, поем, новел.
У відділі рукописів Інституту літератури Академії наук України зберігається сімейний альбом
Білецьких-Носенків з його акварельними малюнками, портретами, пейзажами, натюрмортами.
Наш земляк заснував народне повітове училище (1789) й приватний пансіон, де чи не всі
предмети викладав особисто. Бібліотеці подарував 580 книг, географічних карти, атласів.
Нагороджений Золотим хрестом на георгіївській стрічці. (1794).
Серед друзів та близьких знайомих Б.-Н. – М. Маркевич, І. Скоропадський, П. Закревський та ін.
***
ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ
, з життєвого кредо П. Білецького-Носенка
Справді! Про неї в освіченій Європі знають менше, ніж про який-небудь нововідкритий острів
Океанії.
Я не знаю як хто, а я люблю батьківщину й бажав би познайомити її з цілим світом, справді! Вона
коштує того.
ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ – НЕОХОЧИЙ, з листа П. Білецького-Носенка батькові М.
Маркевича
Він встигає у всіх частинах, коли слухає уважно. Якщо захоче, може бути глибоким математиком,
але улюблена його частина вченості є література, історія і географія, фізика і натуральна історія.
Він міг би бути дуже вченою людиною, коли б займався з відповідною старанністю та увагою...
До військової служби бажання у нього не побачиш ні найменшого сліду ...
Час покаже, чи справедливо я про нього сказав...
МОЯ СПРАВА – ВИХОВАТИ ЇХ ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ, з листів П. Білецького-Носенка
батькам учнів
Кожного ранку, до обіду, виключаючи четвер, ми вчимося латинській, французькій, німецькій та
російській мові за граматичними правилами і в перекладах як з іноземних мов на російську, так і з
російської на французьку й німецьку; ранок у четвер визначений для малювання; в понеділок і в
середу, після обіду, від другої до четвертої години, ми займаємось арифметикою і геометрією...
В четвер, п’ятницю і суботу, після обіду, з другої до четвертої години ми вивчаємо географію
Європи і Азії, в понеділок, від п’ятої до сьомої риторику, поезію і міфологію, по вівторках,
середах, четвергах, п’ятницях і суботах, від п’ятої до сьомої всесвітню історію російську. В свята і
недільні дні Закон Божий і Святе писання Старого і Нового Завіту, а вечорами читаємо кращих
вітчизняних і французьких письменників...
…Моя справа, якщо Богові завгодно й часу досить, готувати дітей до всього, виховувати їх
добрими людьми і прагнути більш розвивати в них ті таланти, якими їх природа переважно
обдарувала...
Не прогнівайтеся, якщо він замість ласощів зустріне найпомірніший стіл, замість розписних
спокоїв – скромний філософський будиночок, який дуже неприємним здається розпещеним
паничам.
…Хоч я і виховав багатьох, але в мене пансіону ніколи не було, я приймаю до себе в дім
щонайменше дітей для того, щоб бути більш уважним до виховання...
Хочу принести користь своїм землякам і намагаюсь зробити їх справжніми християнами,
корисними Батьківщині й самим собі, а в пансіонах, особливо тих, що утримуються збіглими
французами, привчають любити себе і все іноземне...
РУКОПИСИ ПОВЕРТАЛИ, з статті Б. Деркача «Павло Білецький-Носенко»
Для свого часу Білецький-Носенко був досить освіченою людиною: досконало володів кількома
мовами, добре знав стародавню і нову світову, а також вітчизняну літератури. Слід сказати, що в
його бібліотеці нараховувалося кілька тисяч томів латинською, французькою, польською, російською, українською мовами; він уважно стежив за літературним життям в Росії,
передплачував більшість періодичних видань того часу. Свої широкі, нехай часом і неглибокі,
знання Білецький-Носенко намагався передавати вихованцям, сам викладав усі предмети в
пансіоні.
У своїй педагогічній діяльності він прагнув дотримуватися прогресивних засад: виховувати
гармонійно освічену людину, розвивати закладені в ній природні нахили, здібності. Від учителів
він завжди вимагав гуманного ставлення до учнів.
