Белецкий-Носенко Павел (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО Павло Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Енциклопедист, прозаїк, поет, літературний критик, перекладач. Першим на теренах Російської ім-

перії висунув ідею створення парового плуга.

З дворянської родини козацько-старшинського роду. Дід, Кониський Г., – письменник, церковний

діяч 18 ст.

Народився 16 (27) серпня 1774 р. в м. Прилуках Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Чернігівської області України).

Помер 11 (23) червня 1856 в с. Лапинцях Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – у складі м. Прилуки Чернігівської області України). Похований у своєму саду поряд

з дружиною, донькою та двома синами. На жаль, не збереглися ні садиба, ні сад, ні могила.

Навчався в Сухопутному шляхетському корпусі (1779-1793).

Служив поручиком в Катеринославському єгерському корпусі (1793-1978). Брав участь у бойових

діях, у тому числі і під проводом О. Суворова. В чині капітана 1798 р. вийшов у відставку і посе-

лився в Прилуках.

Працював підсудком Прилуцького повітового земського суду (1801-1803), помічником попечителя

Прилуцької лікарні (1807-1809), наглядачем повітового училища (1810-1812), почесним нагляда-

чем училищ Прилуцького повіту (1812-1849).

Член Товариства наук при Харківському університеті (1817).

Член Біблейського товариства (1820).

Член Вільного економічного товариства у Петербурзі (1824).

Член Товариства любителів російської словесності при Московському університеті.

Почесний благодійник Прилуцького училища.

Кавалер золотого хреста на георгіївській стрічці з написом: «За труди і хоробрість».

Друкувався в газеті «Полтавські губернські відомості».

Як літератор дебютував перекладом роману «Сімейство фон-Гальдена» А. Лафонтена.

Потім настала черга наступних перекладів: балади «Бій з драконом» Ф. Шіллера, роману

«Лізамор, або Замок Клостернський» Р. Шерідана, юридичної пам’ятки 16 ст. «Литовський

статут».

Опублікував наш плодовитий земляк і не один десяток цікавих доробків з археології, бджільницт-

ва, економіки, медицини, природознавства, техніки, серед яких «Бджоляр, або досвідне

бджільництво в південній смузі Росії» (1818), «Суттєві властивості поезії й риторики» (1821),

«Логіка» (1821), «Початкові основи римського права» (1826), «Про заразливу хворобу холеру»

(1831), наукові розвідки «Про перші гражданські літери в Росії», «Статистичне описання міста

Прилуки», «Біографія. Полковник прилуцький Іван Веремійович Ніс», «Про землеробство в

Прилуцькому повіті», «Короткий огляд про початок народної освіти в Росії взагалі і про початок

училищ в м. Прилуки й Прилуцькому повіті».

Б.-Н. – укладач «Словника німецьких письменників» (1816), «Словника герменевтичного, лінгвіс-

тичного, історичного, географічного…» (1832), «Граматики малоросійської мови», «Словника ма-

лоросійської, або південноросійської мови» (1838-1842). Що стосується останніх двох, то Б.-Н.

тут, по суті, – піонер, оскільки одним з перших аналізував граматичну будову та словниковий за-

пас української мови на творах письменників й народних висловах.

Серед критичних статей особливо вирізняються «Чи корисно критикувати великих письменни-

ків?» (після 1818), «Суттєві властивості поезії та риторики» (1821), «Про мову малоруську» (1838).

Б.-Н. належить кілька етимол. розвідок, а також дослідження «Лінгвістичні пам’ятки повір’їв у

малоросіян...», «Граматика південно-руської мови» (1843, рос. мовою; не опубл., доля рукопису

невідома). Укладав «Словарь герменевтический, лингвистико-исторический, географический, с

изъяснением истинного смысла устарелых, вышедших из употребления находящихся в летописях

российских, старых законах и проч.» (незакін.). До нашого часу дійшли тільки автограф і єдина

копія «Словаря малороссийского или юго-восточнорусского языка..., составленного по

произношению, каким говорят в Малой и Южной России...», над яким автор працював протягом

1838-1843 років.

Але ще більше у доробку Б.-Н. – белетристичних творів. Це «Казки малоросійською мовою»

(1812), «Балади малоросійською мовою» (1822-1829), «Байки», історичний роман «Зіновій Богдан

Хмельницький» (обидва твори – 1829), п’єса «Історичний переказ про Івана Золотаренко» (1839), а

також «Приказки» (1871), поема «Горпина, або Вхоплена Протерпіла» (1871), «Гостинець

землякам. Казки сліпого бандуриста» (1872).

Наслідуючи Котляревського, надає персонажам українського колориту і відтворює народний

побут.

Проте чи не найголовнішим доробком Б.-Н. є «Словник української мови» (1838-1843), який

небезпідставно вважався найповнішим понад 60 років. До речі, У передмові автор сміливо

захищав рідну мову, незважаючи на офіційну позицію царської столиці, яка взагалі відмовляла

«малоросам» в національній самобутності.

Залишив по собі наш земляк і 15 балад, 23 казки, десятки байок, елегій, поем, новел.

У відділі рукописів Інституту літератури Академії наук України зберігається сімейний альбом

Білецьких-Носенків з його акварельними малюнками, портретами, пейзажами, натюрмортами.

Наш земляк заснував народне повітове училище (1789) й приватний пансіон, де чи не всі

предмети викладав особисто. Бібліотеці подарував 580 книг, географічних карти, атласів.

Нагороджений Золотим хрестом на георгіївській стрічці. (1794).

Серед друзів та близьких знайомих Б.-Н. – М. Маркевич, І. Скоропадський, П. Закревський та ін.


***

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ

, з життєвого кредо П. Білецького-Носенка

Справді! Про неї в освіченій Європі знають менше, ніж про який-небудь нововідкритий острів

Океанії.

Я не знаю як хто, а я люблю батьківщину й бажав би познайомити її з цілим світом, справді! Вона

коштує того.


ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НЕОХОЧИЙ, з листа П. Білецького-Носенка батькові М.

Маркевича

Він встигає у всіх частинах, коли слухає уважно. Якщо захоче, може бути глибоким математиком,

але улюблена його частина вченості є література, історія і географія, фізика і натуральна історія.

Він міг би бути дуже вченою людиною, коли б займався з відповідною старанністю та увагою...

До військової служби бажання у нього не побачиш ні найменшого сліду ...

Час покаже, чи справедливо я про нього сказав...


МОЯ СПРАВА – ВИХОВАТИ ЇХ ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ, з листів П. Білецького-Носенка

батькам учнів

Кожного ранку, до обіду, виключаючи четвер, ми вчимося латинській, французькій, німецькій та

російській мові за граматичними правилами і в перекладах як з іноземних мов на російську, так і з

російської на французьку й німецьку; ранок у четвер визначений для малювання; в понеділок і в

середу, після обіду, від другої до четвертої години, ми займаємось арифметикою і геометрією...

В четвер, п’ятницю і суботу, після обіду, з другої до четвертої години ми вивчаємо географію

Європи і Азії, в понеділок, від п’ятої до сьомої риторику, поезію і міфологію, по вівторках,

середах, четвергах, п’ятницях і суботах, від п’ятої до сьомої всесвітню історію російську. В свята і

недільні дні Закон Божий і Святе писання Старого і Нового Завіту, а вечорами читаємо кращих

вітчизняних і французьких письменників...

…Моя справа, якщо Богові завгодно й часу досить, готувати дітей до всього, виховувати їх

добрими людьми і прагнути більш розвивати в них ті таланти, якими їх природа переважно

обдарувала...

Не прогнівайтеся, якщо він замість ласощів зустріне найпомірніший стіл, замість розписних

спокоїв – скромний філософський будиночок, який дуже неприємним здається розпещеним

паничам.

…Хоч я і виховав багатьох, але в мене пансіону ніколи не було, я приймаю до себе в дім

щонайменше дітей для того, щоб бути більш уважним до виховання...

Хочу принести користь своїм землякам і намагаюсь зробити їх справжніми християнами,

корисними Батьківщині й самим собі, а в пансіонах, особливо тих, що утримуються збіглими

французами, привчають любити себе і все іноземне...


РУКОПИСИ ПОВЕРТАЛИ, з статті Б. Деркача «Павло Білецький-Носенко»

Для свого часу Білецький-Носенко був досить освіченою людиною: досконало володів кількома

мовами, добре знав стародавню і нову світову, а також вітчизняну літератури. Слід сказати, що в

його бібліотеці нараховувалося кілька тисяч томів латинською, французькою, польською, російською, українською мовами; він уважно стежив за літературним життям в Росії,

передплачував більшість періодичних видань того часу. Свої широкі, нехай часом і неглибокі,

знання Білецький-Носенко намагався передавати вихованцям, сам викладав усі предмети в

пансіоні.

У своїй педагогічній діяльності він прагнув дотримуватися прогресивних засад: виховувати

гармонійно освічену людину, розвивати закладені в ній природні нахили, здібності. Від учителів

він завжди вимагав гуманного ставлення до учнів.

Багато сил і енергії віддавав Білецький-Носенко, перебуваючи і на посаді педагогічного

наглядача. Письменник, за його власними словами, «з обов’язку служби своєї та по совісті вважав

себе вправі сприяти поліпшенню училища з погляду учбово-педагогічного», неодноразово

звертався до вищого начальства з пропозиціями щодо удосконалення системи освіти в повітових

учбових закладах. проте, як правило, думка провінційного педагога там, «нагорі», нікого не

цікавила. У листі 1818 р. до ректора Харківського університету І. П. Рижського Білецький-

Носенко зазначав, що подання почесних наглядачів «на користь освіти зовсім не поважаються».

У 1826 р. Білецький-Носенко надсилає на ім’я міністра народної освіти О. С. Шишкова працю

«Начальное основание римского права». П’ять років вона перебувала «на розгляді» у міністерстві

й у 1828 р. повернута авторові як «не визнана навчальною».

Закінчивши словник і «Грамматику малороссийского языка», Білецький-Носенко у 1843 р.

надсилає їх магістрові освіти Уварову, одночасно звертається до президента Російскої Академії

наук з проханням видати його праці. Оскільки там не виявилося знавців української мови,

рукописи направляються до Києва. Рецензувати їх було доручено М. Максимовичу. У квітні 1845

р. М. Максимович висловив письмове своє «Мнение о «Словаре» и «Грамматике южнорусского

языка», составленных г. Белецким-Носенко». Вчений зробив ряж зауважень, але загалом дав

високу оцінку працям автора, як таким, що «мають незаперечну вартість і заслуговують бути

опублікованими, особливо «словарь». Після цієї рецензії міністр освіти дав згоду на друкування

словника і «Грамматики», однак восени 1845 р. рукописи було повернуто авторові.


ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка його біографом

Це нововведення і скасування суворого звертання з учнями, за чим він неослабно стежив, виявляє

його як психолога, який глибоко вивчив людське серце, як мислителя, який набагато випередив

педагогічними пізнаннями своє століття.


НЕЙМОВІРНО, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка попечителем Київського учбового

округу фон Брадке

Людина ця повинна бути генієм!