Балабанова Анжелика (fb2)





БАЛАБАНОВА Анжеліка Ісаківна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-італійський.

Політик. Діячка європейського соціалістичного руху. Перший радянський дисидент.

З поміщицької родини. Чоловік, М. Балабанов, – член Центральної Ради.

Народилася 1878 р. в м. Чернігові Російської імперії нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Померла 1965 р. в м. Римі (Італія).

Навчалася в Брюссельському університеті (1897).

Була редактором італійської газети «Аванті» (1912-1914), помічником наркома іноземних справ

України (1918), секретарем Комінтерну (1919-1920), наставницею Беніто Муссоліні (???),

Учасниця ціммервальдського руху.

Виступала проти союзу італійських соціалістів з комуністами.

Перу нашої землячки належать книги «Ленін зблизька» і «Моє життя – боротьба. Мемуари

російської соціалістки».

Не знайшовши спільної мови з більшовиками, емігрувала (1922).

Що стосується особистого життя, то наша землячка після недовгого шлюбу розлучилися з

чоловіком (1897).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – Г. Плеханов, Х. Раковський, Б. Муссоліні, К. Цеткін, Л.

Троцький, Р. Люксембург, К. Радек, А. Бабель, В. Ленін, А. Грамші та ін.


***

НАЙСТІЙКІША – ВЛАДА ЛЮДОЇДІВ

, з політичного кредо А. Балабанової

Жодна влада не може бути стійкішою за ту, яка здатна знищити людське життя, не заплативши за

цей злочин.


З МЕНЕ ЛІПИЛИ «ВІНЕЦЬ РОДИНИ», зі спогадів А. Балабанової

У мене не було товаришів для ігор, мені не дозволялося відвідувати школу або грати з своїми

братами, які спілкувалися з іншими дітьми. У очах своєї матері я мала стати «вінцем родини».

Моє виховання було таким, щоб я відповідала своєму призначенню – шлюбу з багатою людиною,

дозвільному життю, для якого традиційне виховання і дотримання суспільної пристойності були

необхідною підготовкою. Хороші манери, мови, музика, танці і уміння вишивати – ось що

вимагалося від російської світської пані. У школі я могла б навчитися чомусь поганому від

«звичайних» дітей.


ЗАМОВНИК І ВИКОНАВЕЦЬ, з оцінки А. Балабановою В. Леніна і Г. Зіновієва

Мене здивував і навіть дещо потішив той факт, що деякі палкі революціонери так швидко стали не

лише хорошими чиновниками, але й хорошими бюрократами.

...Я відзначила..., що завжди, коли треба було здійснити якийсь нечесний фракційний маневр,

підірвати чиюсь репутацію..., Ленін доручав виконання такого завдання Зіновієву.


БУНТІВНИЙ ЕГОЇСТ, з оцінки А. Балабановою Б. Муссоліні

Радикалізм і антиклерикалізм Муссоліні – більше відгомін його раннього оточення і

віддзеркалення власного бунтівного егоїзму, ніж результат розуміння і переконаності. Його

ненависть до пригноблення не була тією безликою ненавистю до системи, яку розділяли всі

революціонери. Вона виникла з особистого відчуття приниженості і незадоволеності, з пристрасті

до самоствердження і з рішучості узяти особистий реванш.


ВІЧ-НА-ВІЧ З ГОРЕМ, зі спогадів А. Балабанової І. Арманд

Арманд педантично одягалася, як стовідсоткова більшовичка – завжди в одному й тому ж

суворому стилі. І як стовідсоткова більшовичка думала й говорила. Вона вільно володіла багатьма

мовами. І будь-якою з них дослівно цитувала Леніна.

...Не лише його (Леніна – авт. ) обличчя, але й уся фігура виражала такий величезний смуток (на

похороні І. Арманд – авт.), що я не насмілилася з ним привітатися, навіть найменшим жестом

привернути його увагу. Було ясно, що він хоче залишитися зі своїм горем віч-на-віч. Він неначе

зіщулився навіть, кепка майже закривала обличчя; очі, здавалося, тонули в сльозах, які він насилу

стримував. Наше коло рухалося, і він рухався вслід за людьми, не опираючись, немовби був

вдячний людському потокові, що ніс його все ближче до мертвого товариша.


НАВЧИЛА РОЗУМІТИ ПРЕКРАСНЕ, з кореспонденції К. Бондаренка «Українська мрія Беніто

Муссоліні»

У Швейцарії Анжеліка знайомиться з молодим, напівзлиденним соціалістом Беніто Муссоліні.

Ловелас і серцеїд, котрий мав неабиякі акторські здібності і схильність до авантюризму, Беніто

вразив Анжеліку. Між ними спалахнув роман, гідний пера великих письменників.

Муссоліні був на 5 років молодшим за Балабанову: їй було 35, йому – 30. Анжеліка була

всесторонньо розвиненою, її інтелект і ерудиція вражали всіх – навіть друга і опонента, такого ж

ерудита Володимира Леніна!

Роман не вичерпувався інтимними стосунками і яскравою пристрастю – він мав величезне

значення для майбутнього дуче саме в культурному сенсі. Балабанова – на думку багатьох

біографів Муссоліні – відкрила для Беніто світ культури та естетики. Вона навчила свого коханого

бачити і розуміти прекрасне.

...На початку Першої світової війни між Анжелікою і Беніто стається сварка, і їхні

шляхи розходяться.


САМА НЕ МАЛА ПОЧУТТЯ ПРЕКРАСНОГО, з оцінки М. Сарфатті А.