адептів.
Чому ж ви настільки несправедливі до свого адепта п. Якубовича? Чому ж ви його звинувачуєте в
нісенітниці? Якби ви були послідовними, ви його повинні були б погладити по головці за те, що
він так абсурдно переклав письменника, за вашим розмірковуванням, сумбурного.
СТИХІЯ ЯК БУДІВЕЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ, з статті М. Альбертіні «Про залежність розумового
стану суспільства від характеру державних установ»
Народність одним своїм боком є стихійною силою; справа цивілізації, розвитку – знищувати
стихійний стан в стихійній силі, із стихійної перетворювати її на розумну. Таким чином, цим своїм
боком народність є негативною для цивілізації...
...Іншим своїм боком народність є будівельний матеріал для подальшого розвитку. Це – її
позитивний бік, але значення його ...не варто перебільшувати.
ЗУСТРІЧІ НЕ ДОЧЕКАЮСЯ, з листа М. Альбертіні А. Краєвському від 1 серпня 1862 р.
Чекаю – не дочекаюся того часу, коли знову буду з Вами, із Степаном Семеновичем, Степаном
Степановичем, Костянтином Миколайовичем (Дудишкіним, Громекою, Бестужевим-Рюміним –
авт.). Там хоч ми і сперечалися часто, але якось все йшло і закінчувалося до душі. З іншими не так,
– посперечаєшся, ось вже і розійшлися зовсім, і вже важко зустрітися і протягнути руку один
одному.
СПОХОПІТЬСЯ, ПАНЕ АЛЬБЕРТІНІ, з книги Д. Писарєва «Схоластика XIX сторіччя»
Пан Альбертіні захищає Кавура, соромить Чернишевського його незнанням і радить йому більше
читати і вчитися.
...Якщо ви, п. Альбертіні, здатні піднестися до синтетичного погляду на особу Кавура, тоді
доводьте нам осоружне; ми вас послухаємо. Проте якщо ви любите вивчати факти, не володіючи
здатністю узагальнення, тоді вам не можна сперечатися з Чернишевським; та він і не стане з вами
сперечатися.
Звичка зупинятися на голому факті, на заголовку проявляється також у тому місці, де п.
Альбертіні говорить про Пальмерстона і Брайта. ... Вся тирада спрямована не проти п.
Чернишевського, а проти якогось уявного супротивника, завершується так: «Про такі речі, про
азбуку сучасної політики, совісно тлумачити порядним людям, а ви мене хочете запевнити, ніби
Пальмерстон тоді лише й сильний, коли слухається Брайта. Як вам не совісно?».
... Совісно-то повинно бути, мабуть, не п. Чернишевському.
Далі йде стаття того ж п. Альбертіні про Токвіля, як значиться в заголовку, однак героєм статті є
все той же п. Чернишевський. ...Автор намагається довести, що Токвіль – прекрасна людина, а
Чернишевський – нахаба і неук; проте, прочитавши його статтю, читач не виносить ніякого
поняття про французького публіциста, і навіть звинувачення в сумбурності, необґрунтовано
зведене на нього п. Чернишевським, не виявляється знятим. Боже борони від захисників, подібних
п. Альбертіні! Вони здатні затемнити найчистішу справу і заплутати найпростіше питання.
... Спохопіться вчасно, п. Альбертіні! Ви марнуєте перед нами скарби вашої рицарської
літературної чесності!
ОБУРЛИВІ РЕЧІ, з книги М. Добролюбова «Критика»
Зрозуміле також наступне місце: «Ми могли б трактувати його (Чернишевського), як трактували
колись п. Благосвєтлова, як звичайно трактують балаганних паяців; все завдання яких – викинути
штуку спритнішу, закомарливішу». І Чернишевський, і Благосвєтлов відомі як ваші літературні
супротивники, ergo: треба лаяти.
Дайте час, м. Альбертіні. Напишіть ще дві-три статті, подібні тим, які ми аналізуємо,
пробрешіться ще разів зо три так, як пробрехалися тепер, і ваша лайка стане такою ж почесною, а
похвала так само ганебною, як лайка і похвала редактора «Домашньої бесіди», який юродствує.
Ось ще одна цитата, в якій наведений той же моральний погляд. «Люди «Сучасника» знаходять, що авторитет Токвіля може завадити сприйняттю і засвоєнню в нашому суспільстві ідей, про які
розміркує сам Токвіль; ось чому і знадобилося розтрощити його авторитет. Інакше навіщо б їм
було збирати грозу на голову Токвіля, доводити його сумбурність, переконувати своїх читачів не
читати Токвіля?».
М. Альбертіні намагався кинути в Чернишевського велику грудку бруду і сам по лікоть забруднив
собі руки; найсмішніше те, що він сам цього не розуміє і що це сторонні повинні говорити йому:
«Подивіться на себе! Що ви з собою зробили? На що ви схожі?». Адже по-вашому виходить, що
назвати біле білим, а чорне чорним можна тільки тоді, коли це вам вигідно, коли ви в
