яку напали, по відношенню до того, хто до напав. Якщо ця особа не вб’є свого супротивника, вона
сама може позбавитися життя; вона поставлена в таке круте становище, в якому вбивство є єдиний
шанс для збереження власного життя.
Якби навіть був інший ідеальний результат, час такий короткий, той, на кого напали, знаходиться
в такому ненормальному стані, що йому міркувати ніколи, і залишається єдиний порятунок –
убити свого супротивника. Не таке становище сучасної держави по відношенню до злочинця, і,
зокрема, до вбивці.
Злочинець, яким би тяжким не був його злочин, занадто слабкий і незначний у своїх силах в
порівнянні з державою; захоплений злочинець уже не являє небезпеки для держави...
Як вчинити зі злочинцем, якими способами зробити його нешкідливим на майбутній час, – для
вирішення цього питання держава має і час, і незалежність духу; у її владі, не застосовуючи
крайнього засобу – страти, – обмежитися відібранням у злочинця волі. Заперечення, що
позбавлений волі вбивця може втекти і здійснити нові вбивства, позбавлені серйозної підстави.
Більшість найтяжчих злочинців, особливо вбивць, вчиняють злочин не з ремесла, а в хвилину
даної настроєності, під впливом відомих обставин, так що для здійснення нового подібного
злочину потрібно припустити поновлення того й іншого, а це в більшості випадків справа
немислима; подібні злочинці після здійснення злочину нерідко приходять до усвідомлення
тяжкості свого злочину.
При тому, від держави залежить зробити тяжких злочинців зовсім нешкідливими за допомогою
розміщення їх у таких в’язницях, з яких би вони не в змозі були втекти.
…Страту вважають необхідною для захисту морального порядку. Але чому тільки страта може
захищати цей порядок, а не тяжке тюремне ув’язнення?
…Але, може бути, страта злочинця корисна в тому значенні, що вона утримує від злочинів інших,
майбутніх злочинців; може, позбавлення життя одного винного зберігає життя багатьом
безневинним?
…З минулого сторіччя сталі примічати, що різноманітні види страти анітрошки не сприяють
зменшенню тяжких злочинів.
І справді, не можна не засумніватися в дієвості страти, якщо після скількох сторіч її застосування
в найжахливіших і вишуканих формах злочини з свого боку нічого не втратили ні в кількісному, ні
в якісному відношенні.
ВМІЮТЬ ВІДКЛАДАТИ ГРОШВУ БЕЗ ГАЛАСУ, з відгуку О. Кістяківського про Ф. Мерінга
Це люди старого загартування, люди незвичайного такту, мовчазні, які вміли і вміють відкладати
грошву без галасу, які мають і прагнуть зв’язків у багатому, чиновному й аристократичному світі,
які вміли мовчанням приховати свою наукову нікчемність, знали небагато, але мали розум
позитивний, складали свою наукову і практичну репутацію при набагато меншій конкуренції, а
отже, і боротьбі за існування.
…Ганяв за практикою, отримуючи рубльовки, трирубльовки, хорошою людиною, яка мала всі
таланти великого підприємця, давно закинула науку, але є спритним і досвідченим практиком,
який уміє дати раду фінансовій стороні справи.
…Медичну практику перетворив на просту торгівлю: Мерінг і Караваєв, компаньйони в науці і
справах, в 1880 році з’явилися в Одесі й відкрили свої крамнички лікування, викликаючи спокусу.
ОСТАННІ СЛОВА БУЛИ ПРО ПРИСЯЖНИХ, зі спогадів В. Антоновича
За годину до смерті, у розмові з одним із друзів, він з великою увагою розпитував про хід справ у
поточній сесії окружного суду. Почувши характеристику деяких справ і ставлення до них
присяжних, він востаннє пожвавився, підвівся на постелі і голосно вимовив:
– Я завжди стверджував, що інститут присяжних є свята справа в нашій батьківщині!
Потім він схилив голову на подушку, і голос його почав все більш і більш слабшати…
ДОПУЩЕНО ПОМИЛКУ, з дослідження М. Ткача «То де ж народився Олександр Федорович
Кістяківський?»
Село Городище, в якому народився визначний український вчений-юрист О. Ф. Кістяківський, за
нинішнім територіальним поділом належить до Менського району Чернігівської області. Проте у
сучасних джерелах (УРЕ, УРЕС, «Юридична енциклопедія») місцем народження вченого
зазначено с. Городище Бахмацького району Чернігівської області.
Таким чином, допущено помилку, яка створила серйозну перешкоду для глибшого вивчення
родовідної вченого та
