ЗАВАДОВСЬКИЙ Петро Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Державний діяч. Перший міністр народної освіти Російської імперії.
З козацької родини.
Народився 10 січня 1739 р. на Чернігівщині Російської імперії (батьки мали маєтки в
Стародубському й Мглинському повітах).
Помер 10 (22) січня 1812 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Лазаревському цвинтарі.
Закінчив єзуїтське училище в Орші, Києво-Могилянську академію (1760).
Працював в адміністрації останнього гетьмана України графа К. Г. Розумовського (1760-1764),
урядовцем Малоросійської колегії (з 1764), в канцелярії генерал-губернатора Малоросії, кабінет-
секретарем Катерини ІІ (1775-1782), головою Комісії народних шкіл (1782-1801), головою Комісії
по складанню законів Російської імперії (1801-1802), міністром народної освіти Росії (1802-1810),
головою Державної ради, членом Сенату (1810-1812).
Керуючий Санкт-Петербурзьким дворянським й міським позиковим банками, голова Комісії
законів, будівництвом Ісаакієвського собору (1777).
Брав активну участь в російсько-турецькій війні (1768-1774): був правителем таємної канцелярії.
Відзначився в боях при Ларзі й Кагулі. Разом з С. Воронцовим наш земляк склав текст Кючук-
Кайнарджійської мирної угоди (1774).
Кавалер ордена Святого Георгія IV ступеня (1775).
З. – ініціатор запровадження університетської автономії, ліберальних університетського і
цензурного статутів, заснування нових університетів, а також першого в Росії навчального закладу
для підготовки вчителів – Головного педагогічного інституту, багатьох середніх і ряду вищих
навчальних закладів.
Під безпосереднім керівництвом нашого земляка були розроблені «Правила для учнів народних
училищ» і «Посібник для вчителів першого і другого розряду народних училищ Російської
імперії».
З. склав маніфест про заснування губерній (1775).
Нашому землякові Росія зобов’язана створенням системи освіти, яка породила феномен
інтелігенції.
Серед друзів та близьких знайомих З. – О. Безбородько, К. Розумовський, С. Воронцов, Катерина
ІІ, П. Румянцев, Олександр I, В. Баженов, Г. Потьомкін та ін.
***
СПОКУСЛИВІСТЬ РОСІЙСЬКИХ ЗАКОНІВ,
з політичного кредо П. Завадовського
Закони наші грубі, від природного міркування далекі, ...містять спокуси, а не правоту.
НАЙКРАЩІ СПЕЦІАЛІСТИ, з листа-подяки П. Завадовського викладачам Києво-
Могилянської академії
З-поміж тих, що присилались на учительські посади в різні часи з різних духовних семінарій,
людьми найкращими, а водночас високоморальними виявлялись завжди ті, що навчались у
Київській академії.
НЕ МІГ ПРОСИТИ, з листа П. Завадовського С. Воронцову в 1774 р.
Про село я не міг просити, поки абсолютно не розвідаю його якості; та якщо доля сприяє мені
точно, то не втече від мене це благополуччя. Я ще в житті для себе ніколи не складав проектів, а
прожив уже половину століття...
ВІТАЮ З ПОДВИГОМ, з листа П. Завадовського М. Міклашевському
Я дуже радий, люб’язний Михайле Павловичу, твоєму богатирському подвигу, з яким і з
нагородою за який тебе люб’язно вітаю. Воюй завжди щасливо.
Цього тобі бажає від усього серця П. Завадовський, ваш покірний брат і слуга, незмінно вас
шануючий.
ЛЮДИНА ДОСТОЙНА, з листа М. Репніна Г. Потьомкіну
Бачив твого листа до Петра В. Завадовського... Благодіяння твої для нього не лише мені приємні...
Нічого я тут не скажу про його якості. Ви, звичайно, про них однакової зі мною думки...
ФАВОРИТ КАТЕРИНИ II, з нарису Г. Мельничука «На службі у трьох російських імператорів»
Відразу ж після вінчання влітку 1775 року імператриця Катерина II і Григорій Потьомкін приїхали
до Москви, що готувалася до урочистої зустрічі переможця турків графа і фельдмаршала Петра
Румянцева. Але той відмовився від тріумфального в’їзду до міста і приїхав у кареті до імператриці
у супроводі офіцера. Катерині припав до душі вродливий і ставний полковник. П. О. Румянцев,
помітивши її зацікавлений погляд, схвально відгукнувся про свого підлеглого, відзначивши при
цьому його освіченість, чесність і хоробрість.
Катерина II тут же подарувала своєму новому обранцю золотий перстень з діамантом, на якому
було вигравіюване її ім’я. Услід за дорогим подарунком було
