Григорович Илларион (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ГРИГОРОВИЧ Іларіон


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. У чернецтві – Іларіон (1721). Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (1988).

З міщанської родини.

Народився 20 грудня 1696 р. в м. Сосниці Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 3 грудня 1759 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований в

архієрейському будинку на Крутицях при Воскресенській церкві.

Закінчив Київську духовну академію (1721).

Був учителем Київської духовної академії (1721-1725), префектом Харківського колегіуму (1726-

1733), ігуменом Свято-Успенського Святогорського монастиря на річці Сіверський Донець (1733-

1735), керівником Святогорської пустині (1735-1738), ігуменом Миколаївського Бєлгородського

(1738-1740), Звенигородського (1740-1743), Чудівського (1743-1744), Воскресенського Ново-

Єрусалимського (1744-1748) монастирів, єпископом Сарським і Подонським (1748-1759).

До нас дійшло декілька проповідей Г.: на шостий Великодня 1742 року; на Новий 1747 рік; на

іменини Імператриці Єлизавети 1748 року.

День пам’яті – 11 (24) вересня.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Волинський, В. Лащевський, Г. Слонімський, М.

Шеїнков, І. Блонницький та ін.


***

ДОРОГОВКАЗ ДО НЕБА, з життєвого кредо І. Григоровича

Божі заповіді – дороговказ до неба.

РОБОТА ВІДНОВИЛАСЯ, з приміток до тритомного видання творів Ф. Прокоповича

Острозьке видання Біблії, майже без змін передруковане в Москві 1663 року, у часи Петра І уже не

задовольняло своїм правописом. Тому його доручено було «виправити» тодішньому ректорові

Московської слов’яно-греко-латинської академії Феофілактові Лопатинському.

По смерті Петра І справа зупинилась і, хоч указом Катерини І 1725 р. вимагалось переглянути

переклад, а за наказом Ганни Іванівни 1739 р. переклад навіть був надрукований з позначенням

виправлень на маргінесі книжки, книжка була затримана в друкарні й не випущена в світ.

За імператриці Єлизавети Петрівни переклад і виправлення відновилися, переклад

доопрацьовували Яків Блонницький, Іларіон Григорович до 1747 р., коли з Києва були викликані

вчитель теології й грецької мови, ієромонахи Варлаам Лящевський та Гедеон Слонімський, які

завершили працю.

ДВІСТІ ДЕВ’ЯНОСТО ЗОШИТІВ ВИПРАВЛЕНЬ, з біографічної довідки «Святитель Іларіон,

єпископ Крутицький» на ortodox.donbass.com

Ієродиякон Іоасаф, спершу від себе одного, потім від імені братії, подав на архімандрита (Іларіона

Григоровича – авт.) викази до Білгородської Духовної консисторії, звинувачуючи його в зайвій

строгості до нього, Іоасафа, і до всієї братії, а також в неправильних розпорядженнях по

монастирській економії. Однак Іоасаф, викликаний слідчою комісією до Бєлгорода на допит, втік з

консисторії, а довірені від всієї братії – ієромонах Софоній, ієродиякон Арсеній і чернець

Єфестіон – оголосили в консисторії, що вони рішуче не знають ніякої провини за архімандритом;

причому ієромонах Місаїл додав, що він, хоча й уміє писати, але ні сам не підписував виказу, ні

когось іншого не просив підписуватися за нього. Таким чином, правда відкрилася...

...У Москві архімандрит Іларіон, не зважаючи на свою хворобливість, окрім звичайних

ігуменських турбот, займався і вченою діяльністю. Він брав участь в перевірці виправленого

раніше церковнослов’янського тексту Біблії. У 1744 році Синод наказував йому «при слуханні і

виправленні Біблії щодня уранці і після полудня, окрім неділі, бути і слуханням й виправленням

Біблії займатися» разом з архієпископом Московським Йосипом. За таку працю платня йому була

підвищена до половини архієрейського окладу, тобто до 750 рублів.

...9 січня 1747 року архімандрит Іларіон доповідав Синоду, що для успіху справи неодмінно

потрібно дивитися на достовірний цілісний текст біблейський, той, що є в грецьких кодексах, і

просив звільнити його від такої справи, тому що «ті, хто вичитує біблію мають знати абсолютно

грецьку мову, а він грецькій не вчився», і, до того ж, «після трирічної праці над Біблією заслаб

немало очима і що повсякденно по чотири-п’ять годин і більше читати не можу» – і просив

відпустити його до Воскресенського монастиря з тим, щоб йому було залишені платня як за

читання Біблії, оскільки у Воскресенському монастирі усього п’ять рублів на рік визначено

архімандритові і більше доходу немає ніякого». Прохання його було задоволене.

Плодом діяльності архімандрита Іларіона стали 290 зошитів, які містили виправлений ним

біблейський текст.


КИЯНИ СЕРЕД НАСТОЯТЕЛІВ І НАМІСНИКІВ, з статті «Українські ієрархи на

великоруських єпархіальних кафедрах» на hram.kiev.ua

Другий давній, в самій Москві, монастир XIV в. Чудів, заснований київським митрополитом

Алексієм, так само мав у XVIII ст. низка настоятелів і намісників з українських ченців. 4 січня

1723 р., коли архімандритом монастиря був довголітній перед тим ректор Московської Академії

український богослов Феофілакт Лопатинський, вийшов царський указ, щоб «в Чудовому

монастирі мати монахів, які гідні були б поставлення в духовні начальники»; монахів же, «котрі

там суть під стіною точію (тільки) стоять», щоб переводити до других монастирів.

І настоятелі Чудова монастиря, якими були після Феофілакта Лопатинського теж підряд українці –

Феофіл Кролик, Варлаам Скамницький, Іларіон Григорович, посилались на цей царський указ,

викликуючи в склад братії монастиря вчених українських ченців.


ВИХОВАНЕЦЬ ПРЕФЕКТА ГРИГОРОВИЧА, з кореспонденції Ю. Гребінника «Пархомівка:

історія та особистості»

Пархомiвка – село у Краснокутському районі Харкiвської областi, центр Пархомiвської

сiльської ради, якiй пiдпорядкованi населенi пункти Гаркавець, Павлiвка, Пiонер. Розташоване на

перетинi трьох областей – Харкiвської, Сумської та Полтавської, за 14 км вiд районного центру, за

32 км вiд найближчої залiзничної станцiї Гути (на магiстралi Харкiв – Суми), з якою ще до 2003 р.

було зв’язане вузькоколiйною залiзницею, i за 115 км вiд Харкова. Воно розкинулось у долинi

рiчки Котельва навколо великого ставу, який має двi власнi назви – «Великий» i «Заводський». З

пiвнiчного сходу до села пiдходить листяний лiс, що неширокою смугою простягається до

Богодухова.

...У 1700 роцi Пархомiвка iз хутора перетворилася на село. 1704 року була побудована та освячена

дерев’яна, крита соломою церква. З акта 1707 року вiдомий вiдписного перехрестовсъкого села

Пархомiвки священик Григорiй Андрiйович Ганзейський, а в 1743 роцi приведений до

священного стану в Пархомiвську церкву його син Василь Ганзейський, який »трактовал школы

до Пиитики и оттуда отпущен по прошению за одиночеством в дом свой префектом Іларіоном

Григоровичем».


ПОЖЕРТВУВАВ ТИСЯЧУ РУБЛІВ, з розвідки О. Задорожної «Етапи будівництва «Великої

бурси» та побутові умови проживання в ній студентів»

8 квітня 1760 р. із Київської духовної консисторії було видано спеціальну книгу для запису витрат

на будівництво бурси. Велася також книга для запису штрафних грошей та «доброхотнаго на

бурсу подаяния», «в коей и генеральный росход записывается», підготовлена 4 вересня 1759 р.

Київською консисторією і 9 вересня передана до Академії разом з 400 рублями від митрополита.

У ній серед благодійників значаться митрополит Арсеній (Могилянський) (2238 рублів 58

копійок), єпископ Сарський і Подонський Іларіон (1000 рублів), митрополит Московський

Тимофій (Щербацький) (50 рублів), граф Кирило Григорович Розумовський (100 рублів),

архімандрит Києво-Печерської лаври Лука Білоусович (20 рублів), київський полковий писар

Андрій Миткевич (20 рублів), новгородський сотник (20 рублів), інші (109 рублів 22 копійки), а

також штрафні гроші (799 рублів 18 копійок) та «за непроданную деревню и дрань старую взято»

80 рублів 10 копійок, разом 4437 рублі і 8 копійок.


НЕ МАВ ГРОШЕЙ НА ДОРОГУ, бувальщина

13 січня 1752 року І. Григоровича викликали до Петербургу на засідання Синод як синодного

члена (до цього засідав в Московській синодній конторі). Він відповів, що прибути не має ніякої

можливості через... відсутність коштів на дорогу з уточненням, що Крутицький архієрейський

будинок обтяжений більш ніж чотирма тисячами рублів боргу.

У столиці на це не зважили, направивши 23 лютого І. Григоровичу веління: «Синодному членові

Преосвященному Іларіону в Санкт-Петербурзі в Синоді бути невідмінно, а на подання його

оголосити догану з поясненням, що він не для того архієреєм поставлений, щоб... борги

наживати».