КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Галаган Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ГАЛАГАН Григорій Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Громадський діяч, меценат.

З поміщицької родини.

Народився 15 серпня 1819 р. в с. Сокоринцях Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – Срібнянський район Чернігівської області України).

Помер 25 вересня 1888 р. в с. Сокиринцях Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – Срібнянський район Чернігівської області України). Похований на місцевому

цвинтарі. Могила сплюндрована.

Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1840).

Був чиновником Чернігівської палати державного майна (1840-1848), маршалком дворянства

Борзнянського повіту Чернігівської губернії (1848-1851), совісним суддею Чернігівської губернії

(1851-1854), співробітником Чернігівського комітету з покращення побуту поміщицьких селян

(1858-1859), членом-експертом праць редакційних комісій при Головному комітетові з селянських

справ (1859-1861), член від уряду в Чернігівському губернському з селянських питань присутствії

(1861-1863), віце-президентом Тимчасової комісії з облаштування побуту селян Південно-

Західного краю при Київському генерал-губернаторові (1863-1865), маршалком дворянства

Прилуцького повіту (1871-1882), членом Державної ради (з 1882).

Голова Південно-Західного відділення Імператорського географічного товариства.

Член Кирило-Мефодіївського товариства.

Член Київської археографічної комісії.

Почесний громадянин м. Прилуки (1880).

Друкувався в журналах «Київська старовина», «Російський архів».

Як літератор дебютував «Проектом звільнення селян шляхом звільнення новонароджених» (1854).

Його перу також належать книга «Південно-російські пісні з голосами» (1857), статті «Збірник

етнографічних матеріалів, які стосуються Малоросії, «Про відмінювання малоруських імен»

(обидві – 1869), «Докладний опис малоросійської вертепної драми в тому вигляді, як вона

збереглася в селі Сокиринці» (1882)

Пензлю Г. належать «Портрет молодої жінки» (1833) та пейзаж села Тепла Рудка (1846 р.).

Наш земляк пожертвував садибу в с. Дехтярі Прилуцького повіту для заснування ремісничого

училища (1876).

В пам’ять про рано померлого сина власним коштом заснував у м. Київ Колегію Павла Галагана

(1871).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Т. Шевченко, М. Гоголь, П. Куліш, В. Тарновський, В.

Антонович, П. Житецький, М. Максимович, М. Мурашко, А. Метлицький, О. Шілле, М.

Маркевич, Ю. Самарін, І. Анненський, А. Мокрицький, І. Аксаков, М. Язиков, В. Науменко, Л.

Жемчужніков та ін.


***

ТЯГАР БАГАТСТВА

, з життєвого кредо Г. Галагана

О, жорстока доле! Навіщо ти вклала мене в лоно дружини багатого поміщика? Чому я приречений

бути невинним винуватцем нещастя стількох людей? О, краще я бажав би бути бідним, старцем,

розбійником, аніж тим, ким я буду!


І СЮДИ ГАРЯЧЕ, І ТУДИ БОЛЯЧЕ, з щоденника Г. Галагана

Серце стискається, коли думаєш, які я бачив в Ічні злидні, і яким треба бути заскнілим, таким, як

я, щоб після цього спокійно їсти і спати.

...Якщо я коли-небудь буду паном усіх цих рабів і якщо довідаюся, що вони мене не люблять, то

найшвидше я їх усіх продам! Але ні – тоді я й моє сімейство помре з голоду!

...Дочитав «Мазепу» Костомарова, інтересна книга. Про Кочубея, Палія та інших дуже важливі

відомості. Мій предок Ігнатій виставлений жорстоким зрадником Січі Запорізької. З висновком

Костомарова погодитися не можна... Був би час та поменше упадку сили, то написав би про це

статтю, як і про Гонту. Багато чого можна було б висловити.


ЖИТИ В ІНШИХ, зі спогадів Г. Галагана

Нам залишалося одне з двох (після раптової смерті сина – авт.), або вдатися до повної і

нескінченної печалі, до якої, безсумнівно, вабила душа, або, зжившись із сумом, прагнути до того,

аби наш бідний син продовжував жити в інших, в своїх ближніх і для своїх ближніх.

Ми вибрали останнє, і з цією метою мною заснована Колегія Павла Галагана.


СПОСІБ ДУМОК ДЕМОКРАТИЧНИЙ, з таємної депеші Київського генерал-губернатора Д.

Бібікова шефу жандармів О. Орлову в травні 1847 р.

Знайомство їхнє і дружба (Чижова Ф. і Галагана Г. – авт.), і час перебування обох за кордоном і

тут, базуються на однаковості думок і переконань. Галаган завжди виявляв спосіб думок виразно

демократичний, він має значні зв’язки та