полковника, хотів підвестися.
– Лежи, лежи, Олександре. – Полковник поклав долоню на його розпашілий лоб. – Ну навіщо ти
на рожен поліз, га?
– Долю випробувати хотів, Миколо Яковичу, – прошепотів Корсаков. – …Де папери?! – Він
пошукав очима Головка.
Той дістав з-за пазухи блокнот з пожмаканими сторінками.
– Не турбуйтеся, ваше благородіє. Як наказували, приховав я папірці. Француз знищити хотів.
Мабуть, секретне щось, не по-нашому тут, – додав він, простягаючи блокнот полковнику.
***
ПОМЕР НА СЛУЖБІ
, з нарису Л. Дев’ятих «Георгіївський кавалер»
Імператор Олександр Павлович не дуже-то прихильно ставився до Мандрики. Був Микола
Якович, за спогадами сучасників, дуже гарний собою, чудово складений, високий і стрункий, а як
наїзник – йому не було рівних. На парадах і оглядах постать незмінно привертала загальну увагу, відволікаючи погляди навіть від государя. Кому таке сподобається?
Не подобалося і Олександру Павловичу, і це, мабуть, укупі з незалежним характером, який мав
Мандрика, і послугувало тому, що так довго відтягувалося присвоєння йому генеральського
звання. ...За життя Олександра, Микола Якович так його і не дочекався. Лише в 1826 році, рівно
через 20 років після отримання «полковника», Мандрика став генерал-майором вже за імператора
Миколи Павловича.
...Внутрішня варта …ловила злодіїв, розбійників, безпаспортних і втікачів, допомагала стягувати
податки і недоїмки з боржників, стежила за порядком у ввірених губерніях...
Незважаючи на часті роз'їзди, Микола Якович мав велику популярність. Ще більшу повагу і
вдячність городян і взагалі всіх мешканців Казанської губернії генерал-майор Мандрика здобув
взяттям в 1846 році розбійника Бикова, який наводив впродовж декількох років разом із збіглим
каторжником Чайкіним жах...
...Микола Якович ...так і помер на службі, перебуваючи з візитацією батальйонів внутрішньої
варти в Єкатеринбурзькій губернії.
***
БЕРЕЖИ ЛЮДЕЙ, ГЕРОЮ
, з поеми Д. Рєпіна «Поручик Ржевський»
Вот адъютант (охрип от крика):
«Вас, Ржевский, требует Мандрыка!
Живее! Командир полка
Вперёд пойдёт наверняка
В четвёртый раз, но перед этим
Послать в атаку эскадрон
Сейчас распорядится он!»
……………………………..
Доклад поручика Мандрыка
С начала самого прервал:
«На эти пушки погляди-ка –
Пол-эскадрона наповал!
Палят они без остановки;
Немало надобно сноровки,
Чтоб их заставить замолчать;
…………………………………
Заткни их сам, хотя бы с... дракой!
Но по кустам – не сдержишь строй...
И береги людей, герой!
……………………………………
Второй приказ пришел Мандрыке!
Иль ждёте вы, когда на пики
Мюрата корпус взденет вас?
Иль вам Уваров – не указ?!
Вас слишком мало для отпора».
«Задачу выполнили мы,
Смешав противника тылы,
Француз опомнится не скоро;
Пускай он нас поищет тут –
А мы пойдём держать редут!»
***
ПРОТЕСТУВАЛЬНИК
, бувальщина
Коли в 1815 р. командиром лейб-гусарського полку призначили В. Лєвашова, котрий служив
менше, ніж М. Мандрика, останній на знак протесту подав у відставку. Рапорту не підписали.
Тоді М. Мандрика самовільно одяг цивільне вбрання і пішов гуляти Фонтанкою, оскільки знав, що
там мав звичку гуляти імператор Олександр.
Зустрівшись з государем, «протестувальник» зупинився і, знявши капелюха, чесно вклонився.
Государ його впізнав:
– Полковник Мандрика?
– Точно так, Ваша Імператорська Величність!
– За яким правом в цьому вбранні?
– За вольністю дворянства, Ваша Імператорська Величність!
Цар пішов далі. А вже наступного день полковника-бунтівника відправили у відставку без права
носити мундир.
Мандрика, одягши мундира, з'явився до князя Волконського і попрохав передати государю, що
він, як георгіївський кавалер, за законом у відставку відправляється лише з правом на мундир.
Волконський зауважив:
– Ви, полковнику, самі собі дали відставку! Не буду я нічого доповідати государю. Якщо є
бажання, їдьте самі.
Полковник поїхав і на прийом пробився.
Государ запитав:
– Полковнику Мандрико, з якої причини ви тут?
