МАКСИМОВИЧ Іван Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, бібліограф, лексикограф, перекладач. Автор першого великого латино-слов’яно-
руського словника (1718-1724).
З козацької родини. Батько, Васильківський П., – значковий товариш Ніжинського полку; дядько,
Максимович І., – митрополит.
Народився в 1670-ті рр. в м. Ніжині Російської імперії (нині – районний центр Чернігівської
області України).
Помер 1 (12) грудня 1732 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).
Закінчив Києво-Могилянську академію.
Був писарем Ніжинського полку, довіреною особою гетьмана І. Мазепи, генеральним писарем в
уряді гетьмана П. Орлика (1710), брав участь у переговорах з кримським ханом Девлет-Гиреєм, які
завершилися укладенням українсько-кримського договору (1711), справником Московської
синодальної друкарні з виконанням обов’язків бібліотекаря книгосховища (1722-1726).
З 1709 р. – в вимушеній еміграції. Однак, коли члени української делегації до Стамбулу дізналися
по вивезення їхніх найближчих родичів до Москви (1712), вони вирішили повернутися. Така змога
незабаром з’явилася, проте жити М. звеліли виключно у Москві, не полишаючи її.
Наш земляк – автор великого латино-слов’яно-руського словника (1718-1724), який побачив світ
лише 1991 р., один зі складачів «Каталогу універсального» бібліотеки Московської синодальної
друкарні (1722-1727).
М. переклав книги «Бажання благоговійні, латинськими віршами відображені» Г. Гуго (1718) та
«Ковчежець медичний» (1728).
Здійснити інші задуми він не встиг. Бо після доносу на нього, як на «зрадника-мазепинця» (1726),
М. звільнили з роботи і, на відміну від інших прихильників опального гетьмана, не дозволили
повернутися до України.
Серед друзів та близьких знайомих М. – П. Орлик, І. Мазепа, Ф. Прокопович, Д. Горленко, С.
Яворський, Д. Максимович, Г. Герцик, К. Гордієнко, Й. Кречетовський, К. Довгополий, Г.
Бужинський, П. Толстой та ін.
***
ВІДЧУТТЯ ДОМІВКИ
, з життєвого кредо І. Максимовича
Немає більшого щастя, як після тривалої розлуки повернутися на додому.
АНТИМОСКОВСЬКА КОАЛІЦІЯ, з реферату О. Пінчук «Гетьман України емігрант Пилип
Орлик»
На сході активну дипломатичну діяльність з метою організації антимосковської коаліції розгорнув
Орлик. Це питання він порушив у Бендерах у березні 1710 р., коли мав розмову з французьким
послом Дезаєром. Восени 1710 р. український гетьман розпочав листування з кримським ханом
Давлет-Гіреєм, дуже впливовою людиною при турецькому дворі. Орлик особисто з ним
познайомився під час перебування хана в Бендерах у квітні 1710 р.
На початку грудня з Бендер до Криму виїхала надзвичайна українська делегація, її учасниками
були: прилуцький полковник Горленко, генеральний суддя Довгополий і генеральний писар Іван
Максимович. Посольство українського гетьмана виконало свою місію й 23 січня 1711 р. був
підписаний договір про встановлення союзу між Кримським ханством і Орликом з козаками. Це
було зроблено на ґрунті повної незалежності України. Хан брав на себе зобов’язання не укладати
без згоди української сторони миру з Москвою. У договорі хан на побажання українців гарантував
спокій і безпеку населенню України під час воєнних дій. Орлик призначив постійного свого
резидента (посланника) при ханському дворі.
У договорі обумовлювалися й відносини з тими донськими козаками, які після придушення
військами Петра І антицаристського повстання на чолі з Булавіним переховувалися від помсти
царя на землях-кочовищах Кубанської орди й мали тісні зв’язки з усім Донським військом. За
договором донці мали підлягати Орлику й користуватися рівними з українськими козаками
правами та привілеями.
ШЛЯХЕТНА МОНОГРАМА, грамота султана Агмеда III гетьманові Пилипові Орликові
[від 28 грудня 1711р.]
Цісарська грамота є наступна.
Відборці великої цісарської грамоти Кагана, ті, що прибули до високого центру щастя, до моєї
Високої Порти небесної релігії влади, ті, що були послані як післанці гордістю володарів
християнської релігії Пилипом Орликом, гетьманом України Обох Боків Дніпра (Гетьманщини) та
Війська Запорозького – хай його (= гетьмана) останні дні добре закінчаться – ті [посли] це такі
видатні люди християнської релігії:
