КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Кратт Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

їхала в повній тиші одна, милуючись древніми секвоями, верхівки яких сягали

країв ущелини, потім несподівано почула вигук і слідом за ним звуки пострілів... Дівчинка

інстинктивно натягнула повіддя, але кінь смикнувся убік, здибився і, скинувши її, поскакав

стежкою.

Конча впала в кущі і більше від переляку, ніж від удару, кілька хвилин лежала нерухомо. Постріли

і крик повторилися, а потім вона почула зовсім недалеко від того місця, де лежала, стукіт

падаючих каменів і побачила майже голого індіанця, який намагається піднятися на скелю.

Індіанець був у крові, задихався, зі злиплими волоссям і спотвореним стражданням ротом. Одне

око в нього витекло, на шиї теліпався обривок волосяної мотузки. Хитаючись, утікач намагався

вчепитися за виступ скелі, однак сили залишали його, і він, дряпнувши камені востаннє, зірвався

на дно ущелини.


***

ВИЛУЧИЛИ З БІБЛІОТЕК

, з розвідки А. Блюма «Блокадна тема в цензурній блокаді»

Звинувачення ...в тому, що …«натуралістично» зображали жахи блокадної зими 1941-1942 рр. Ось

цей другий, «змістовний», мотив став одним з головних під час «очищення» бібліотек від

«ідеологічно чужої» літератури.

З тієї ж причини наказом Леноблміськліту № 5 від 14 листопада 1951 р. була заборона повість

Івана Федоровича Кратта «Суворий берег», тричі випущений 1947 року різними ленінградськими

видавництвами. Оповідає вона про людей героїчної Ладозької траси («Дороги життя» в роки

війни), про страшні лиха та настрої людей...

Мотивованого відгуку про неї в архівах мені виявити не вдалося, але, судячи з усього,

конфіскована книга за «надання трибуни ворогу» (мотив, який часто зустрічається в цензурних

рішеннях) – на цей раз «панікерам», котрі сумнівалися в швидкій перемозі і звільненні міста.

Хоча автор і засуджує таких людей, наведені ним витяги з щоденника одного з блокадників не

могли не звернути на себе уваги ідеологічних контролерів: «Ленінград приречений, тому що у

нього немає надії. Що буде з Росією? …На що люди можуть розраховувати? …Продовжують рити

окопи. А німці потім їх використовують».

…Говорячи ж про масову втечу з міста, автор щоденника ставить вже відверто «не патріотичне» і

«безідейне» запитання, тут же відповідаючи на нього: «Біженці чи емігранти? …Мандрівники

рідною землею».


***

ВНУТРІШНЯ СТРИМАНІСТЬ

, з кореспонденції О. Рубашкіна «Перше літо»

Перший номер «Радіо хроніки» відкривався статтею письменника Михайла Козакова, потім

звучали записки Івана Кратта і виступ поета Є. Ривіної «Вставайте, радянські люди!»

Замальовки І. Кратта «На майдані», «Вулиця» розповідали про згуртованість, людське

взаєморозуміння. Вони були написані з внутрішньою стриманістю. І. Кратт розповідав про нічну

роботу, скоріше навіть ранкову, бо червнева ніч у Ленінграді коротка.


***

УБИВ …ДИВАН

, зі спогадів С. Гітович

Михайло Михайлович (Зощенко – авт. ) дуже схуд, під очима – темні кола. Став мовчазнішим і

сумнішим. Темна сорочка була вже не так блискуче відпрасована, як раніше.

Сіли за стіл. Смаглявою рукою Михайло Михайлович підносив склянку з пивом до очей, мовби

уважно розглядаючи його на світло, потім опускав, трохи надпивав і знову ставив. Їв він відверто

мало.

Того вечора Михайло Михайлович був задумливий і говорив, що раніше йому і в голову не

приходило класти гроші на книжку. Все, що заробляв, – все кудись витрачалося.

Він вважав: якщо потрібно, завжди зможе заробити. А тут доводилося продавати речі.

Ось продав диван червоного дерева Івану Кратту. Удвох з двірником Гришею Кратт витягав цей

диван. Метушився, весь червоний від натуги, тупцював, застрявав у дверях, а приніс до себе на

четвертий поверх – у нього серцевий напад. Диван стоїть, а він помер.

Яка все це дурня.