Він оглядається в різні сторони, оправляє плаття, зупиняється, здригається, дивується, бере себе за
ніс, знімає з руки рукавичку і знову надягає, виймає з кишені хустинку, мне її і ніби помилково
кладе в іншу кишеню, потім знову виймає і знову кладе, знову знімає рукавичку і квапливо
надягає її, і це повторюється кілька разів. У такому стані Наполеон перебував цілу годину, і весь
цей час його генерали, що знаходилися поруч, стояли перед ним нерухомо».
– ...Давно пора, – вимовив імператор. Він чекав депутацію від бояр, які покірно і шанобливо, як це
було в багатьох переможених столицях, вручать йому ключі від міста. Час збігав, а депутація не
з’являлася. Наполеон наказав послати за боярами. При цьому він сказав супутникам:
– Може, ці жителі не вміють здаватися. Тут усе нове як для мене, так і для них.
Проте цієї думки імператор дійшов надто пізно. Краще б він подумав про це до переходу через
Німан...
Розвідники, які повернулися, доповіли, що Москва порожня.
Наполеон не повірив. Прочекавши півгодини, він дав знак. За гарматним сигналом війська
рвонули до Москви. З неуявним шумом, у клубках пилу вони незабаром підійшли до
Дорогомилівської застави. Дефілюючи вздовж Камерколезького валу, Наполеон знову став чекати
на депутацію. Знову і знову йому доповідали: Москва порожня.
…Ф. Корбелецький відзначив, що цією звісткою Наполеон був уражений «як громовим ударом».
Звичайно холодний і стриманий, він втратив самовладання і довго метався в розгубленості перед
генералами, що стояли виструнчившись. Події цього дня настільки вивели Наполеона з рівноваги,
що він, наказавши військам рухатися до міста, сам залишився ночувати на Дорогомилівській
заставі.
П’ЯТДЕСЯТ ПОРТРЕТІВ НАПОЛЕОНА, з нарису І. Сивопляса «Бранець фортуни»
Доля в Росії часто виявляється неприхильною до патріотів. Вони животіють залишок життя в
глушині і безвісності, без нагород і пенсій. Ось і тут, в провінційному Симбірську, на Великій
Саратовській вулиці будинку купця Крилова, підвал якого займав галасливий і дешевий трактир,
коротав захід своїх днів письменник, бджоляр і патріот Федір Іванович Корбелецький.
Потомство забуло його праці. А колись імператор Павло I обдарував Федора Івановича золотим
годинником «за ліричний вірш», а імператор Олександр I – діамантовим перснем «за те, що видав
бжолярські книги і за старання про поліпшення бджільництва».
Так би й минуло в праці і натхненні життя Федора Корбелецького, якби в 1812 році на Русь не
прийшов Наполеон.
...Лісами і ярами рушив чиновник-патріот до Петербургу, щоб повідомити вищому начальству те,
що бачив і чув. Але ... заздрісні генерали, за підозрою в шпигунстві, запроторили письменника до
Петропавловської фортеці!
Не один місяць скоротав герой в казематі. Він складав патріотичні оди на честь Вітчизни і її
звитяжних військ. А коли відважні роси вступили в межі Франції, то Федір Іванович від руки
намалював півсотні портретів Наполеона і просив відправити їх до козачих полків, для того, щоб
відважні вершники за нагоди могли пізнати супостата і не дати йому втекти!
...Марно ... намагався порозумітися, слав прохання, каявся. ...Знайшов в 1829 році передчасний
кінець в Пермській в’язниці, куди доставлений був на нескінченному шляху до Сибіру...
ГЕРОЙ ГРИБОЄДОВСЬКОЇ КОМЕДІЇ, з книги О. Фельдмана «Доля «Горя від розуму»
У 1831 році випадок здійснив цікавий експеримент з грибоєдовським текстом. Кілька сторінок
«Горя від розуму» були прийняті провінційними чиновниками за буквальний відгук на справжні
події і здивували їх своєю неймовірністю. В Пермі в Межовій конторі 27 вересня 1831 року
виявили забуті землеміром Кудрявцевим папера, писані їм у службовий час і які містили текст
третьої дії «Горя від розуму» від репліки Фамусова «Ну от! велике лихо, коли зайвого хильне
чоловік!» до репліки Хлєстової «Все брешуть календарі!».
Начальство Кудрявцева, розсудивши, що аркуші, які потрапили до нього, можна «вважати
пасквілем», наказало: «Землеміру Кудрявцеву надати впродовж одного дня пояснення:
1) У якому змісті визначає він, буцімто навчання є чума і причина, що «нині, більше, ніж колись, божевільних розвелося людей, і справ, і думок», і які саме події, справи і думок призвели його до
подібних висновків.
2) Чому він дозволив собі всупереч мудрому розпорядженню уряду і всіх розсудливих
