Славинецкий Епифаний (fb2)


Настройки текста:





СЛАВИНЕЦЬКИЙ Єпіфаній


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик, автор підручників, перекладач.

З міщанської родини.

Народився в кінці ХVІ або на початку ХVІІ ст. в [Малоросії].

Помер 14 листопада 1675 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований у

місцевому Чудовому монастирі (не зберігся) . На надгробку були вибиті слова:

Преходяй человече! Зде став да взираеши,

Дондеже в мире сем обитаеши;

Зде бо лежит мудрейший отец Епифаний ,

Претолковник изящный Священных Писаний,

Философ и Иерей в монасех честный,

Его же да вселит Господь и в рай небесный

За множайшии его труды в писаниих

Тщанномудрословные в претолкованиих

На память ему да будет

Вечно и не отбудет.

Навчався в Київській братській школі і за кордоном.

Був викладачем Київської духовної академії (1639-1649), школи московського Чудового

монастиря (1649-), виконував доручення царя з перекладання іноземної літератури (виправляв

помилки перекладачів).

Укладач соборного діяння (1660).

Як літератор дебютував навчальним посібником «Лексикон латинський» (1642).

Потім настала черга «Філологічного словника» (пояснення термінів Святого Письма та

святоотчеської літератури), «Лексикону словено-латинського» (у співавторстві), «Лексикону

греко-слов’яно-латинського», «Громадянства звичаїв дитячих», «Служебника з передмовою»,

«Часослова», двох «Тріодей» – пісної і колборовї, «Загальної Мінеї», «Ірмолога», «Нової

Скрижалі», «Трактату про милосердя».

Переклав Новий Заповіт і П’ятикнижжя.

Усього залишив по собі близько 150 праць.

Серед друзів та близьких знайомих С. – А. Корецький-Сатановський, Д. Птицький, А. Суханов, С.

Полоцький та ін.


***

РОЗВІЯТИ МОРОК НЕВІДАННЯ

, з просвітницького кредо Є. Славінецького

Багато бачимо ми засліплених людей, які полюбили морок невідання, ненавидять світло учення,

заздрять тим, намагається осявати ним інших, шкодять їм наклепами, лицемірством,

обдурюванням, подібно до того, як сови, за своєю природою, люблять морок і ховаються, коли

засіяє сонячна зоря, так і ці уявні сови, ненависники науки, ховаються в жаданий морок, коли ясна

благодать ...світлої царської величності хоче зруйнувати темряву, прогнати темний обман і бажає

...освічувати природний людський розум.


НАДЗВИЧАЙНЕ БЕЗЧЕСТЯ, з релігійного кредо Є. Славінецького

Ми не маємо добре перекладеної Біблії; навіть в Євангелії є погрішності; і ми за це терпимо докір і

надзвичайне безчестя від іноземних народів.


ТЛУМАЧИТИ ПОЛЮБЛЯВ СИМВОЛІЧНО, з дослідження «Російська проповідь під латино-

польським впливом» на church.kiev.ua

Істотний елемент в проповідях Єпіфанія складають символічні тлумачення, які свідчать про

приналежність Славинецкого до епохи бароко. У явищах природи, в подіях історії, в текстах Біблії

у нього на перший план висувається духовний, таємничий сенс, так що буквально все обертається

в алегорію, де один предмет зображається під виглядом іншого. Його символічні тлумачення часто

цікаві і можуть підштовхувати людину до благочестивих роздумів, але ніколи не мають

практичного застосування в християнському житті.

...Славинецкий умів уживатися зі всіма, нікого не дратував заявами про свою розумову перевагу і

своєю бездоганною чесністю набув загальної пошани. Никон, познайомившись з ним, полюбив

його, змінив своє упередження проти малоросів і у всьому поклався на нього у важливій справі

виправлення книг.


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГУМАНІСТ, з дослідження О. Апанович «Українсько-російська угода 1654

року. Міфи і реальність»

Московський уряд з 40-х років XVII ст. запрошував українських вчених і митців, доручав їм

важливі справи в галузі культури. У 1649 р. на запрошення царського уряду до Москви прибула

група українських вчених з Києва, серед них Єпіфаній Славинецький, який вчився і викладав у

Києво-Могилянській академії, відвідував європейські країни, був автором оригінальних і

перекладних творів з богослов’я, географії, історії, педагогіки, медицини, мовознавства.

Український гуманіст і просвітитель доклав чимало зусиль для того, щоб ознайомити московське

суспільство з досягненнями тодішньої науки, прищепити гуманне ставлення до людини. У

Чудовому монастирі заснував першу в Москві греко-латинську школу, став її ректором, написав

для неї педагогічний посібник...

Між іншим, це Славинецький завів звичай слухати проповіді при царському дворі та в церквах –

«речі вітальні і панегіричні, більше світського характеру, ніж церковного».

Різнобічна просвітницька і наукова діяльність київських вчених викликала у молоді Московської

держави великий інтерес і бажання вчитися саме в Києво-Могилянській академії. Уже з 40-х років

за свідченням Є. Славинецького, численні «московитяни студіюють в Київському монастирі

передусім філософію, богослов’я,