КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Политковский Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ПОЛІТКОВСЬКИЙ Микола Романович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, перекладач.

З родини священика. Батько, Політковський Р., – священик с. Боровичі Чернігівської єпархії.

Народився в 1777 р.

Помер 17 (29) червня 1831 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Смоленському цвинтарі.

Працював перекладачем Колегії іноземних справ Росії (1795-1797), чиновником (1797-1806) та

столоначальником (1806-1808) Канцелярії державного скарбника, молодшим радником (1808-1827) та віце-директором (з 1827) Експедиції з державних видатків.

Член Людинолюбного товариства (1816).

Друкувався в журналах «Приємне і корисне», «Син Вітчизни».

Літературно-видавничий дебют П. виявився не тільки невдалим, а й зашкодив… його батьку.

Справа в тому, що наш земляк ще в юному віці задумав видати проповіді Політковського-

старшого, якими зачаровувався (1795). На заваді став Св. Синод, який, виявивши в них не лише

«численні думки, що розходяться з Святим писанням», але й вирази «взагалі неприйнятні», заборонив це робити. До того ж, святі отці… взагалі заборонили батьку літератора-початківця

читати проповіді без спеціальної попередньої цензури.

Потім настала черга вірша «Хижка», розмірковувань «Епітафія», «Совість».

Переклав книги «Дафніс» С. Геснера і «Вівчар та філософ» Д. Гея, «Дослідження властивостей та

причин заможності народів» А. Сміта (1802-1806), «Скорочення вчення про державне

господарство, або Дружні розмови, в яких пояснюється, яким чином багатство виробника

розподіляється та вживається в суспільстві» Ж.-Б. Гея (1816).

П. – автор белетризованої «Біографії графа Олексія Івановича Васильєва» (1827).

Серед друзів та близьких знайомих П. – М. Мілонов, І. Муравйов-Апостол, В. Рембовський. О.

Васильєв, Д. Гур’єв, І. Захаров та ін.


***

РИФМИ І ЗАДОВОЛЕННЯ,

з творчого кредо

М. Політковського

Не від всякої, навіть вдалої, рифми отримуєш задоволення.

ЗА ГРИВНЮ НІЧОГО КУПИТИ, вірш М. Політковського «Плач про неотримання платні»

Бесплодно дни мои считаю,

Надежды в будущем не зрю:

Два месяца не получаю,

Увы! вотще служу царю!

Начальство в жребий мой не входит,

Само бо ест и пиет всласть,

А брата нашего доводит

Терпети горе и напасть.

Придется умереть от стужи,

Коль с гладу умереть не мог:

Вся плоть моя почти наружи,

И пальцы лезут из сапог.

А ты, любезная отчизна,

Котору буду век любить,

На всё в тебе дороговизна,

За гривну нечего купить.

Блажен, кто мелочным товаром

Торгует в лавочке простой

Или владеющий амбаром

И кучей в нем кулей с мукой!

День со дня цену прибавляют,

Они блаженствуют одни,

Купцы карманы набивают

В военные и мирны дни.

Итак, не лучше ль мне приняться

За их невинно ремесло,

Чем жалованья дожидаться

И плакать в первое число.


ПОСПІШАЮЧИ ВІД СВІТУ, вірш М. Політковського «На похід Мілонова в Невський монастир

23 травня 1814-го року»

Милонов, мня тщету и тленность презирать,

В обитель Невскую от мира поспешает,

Чтоб тело там свое той влагой напитать,

Котора вещества от тлена сохраняет.


ГОСУДАРІ І ГОЛІ ДИКУНИ, з книги А. Сміта «Дослідження властивостей та причин

заможності народів», перекладеної М. Політковським

До перших парових машин постійно приставлявся підліток для того, щоб поперемінно відкривати

і закривати сполучення між казаном і циліндром залежно від підведення і опускання поршня.

Один з цих хлопчиків, котрий любив бавитися з своїми товаришами, помітив, що, якщо прив’язати

мотузок від держака клапана, що відкриває це сполучення, до іншої частини машини, клапан

відкриватиметься і закриватиметься без його допомоги, і це дозволить йому вільно бавитися з

товаришами. Таким чином, одне з найважливіших поліпшень, зроблених в паровій машині з тих

пір, як вона була винайдена, було придумано підлітком, який хотів скоротити свою власну працю.

...Придивіться до домашньої обстановки більшості простих ремісників чи поденників в

цивілізованій країні – і ви побачите, що неможливо навіть перерахувати кількість людей, праця

яких, нехай і в малому розмірі, була витрачена на