Левицкий (Левитский) Николай (fb2)


Настройки текста:



ЛЕВИЦЬКИЙ (ЛЕВИТСЬКИЙ) Микола Євстафович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Перекладач.

З дворянської родини.

Народився в 1758 р.

Помер в грудні 1830 р.

Був придворним півчим (1770-1780), актуаріусом (1780-1782), перекладачем (1782-1805),

архіваріусом (1805-1824) таємної експедиції Колегії іноземних справ Росії.

Переклав з французької «Сон Марка Аврелія» з трактату «Про філософію природи» Ж.-Б. Деліля

де ла Саля (1779), повісті «Вальмор» Ж.-М. Лоезеля де Треогата (1781), «Бертольд, князь

Моравський», «Ганріетта і Люція, або Суперниці-подруги» Л. д’Юсс’є (обидві – 1786), праць

«Гурон, або Простак» (1789) та «Історичні нотатки про достопам’ятні та найважливіші пригоди,

які мають відношення до життя п. Вольтера, написані ним самим» (1807), «Дух, або Вибрані

філософські думки» (1812) Вольтера.

Вартий уваги факт: перед виданням перекладів відомого французького вільнодумця цензура їх

«очищувала» від «небезпечних місцин».

Серед друзів та близьких знайомих Л. – М. Новиков та ін.


***

НЕ БУКВУ, А ДУХ,

з професійного кредо М. Левицького (Левитського)

Перекладати слід не букву, а дух.

ЗАЧИТАВСЯ ДО ПІВНОЧІ, з книги Ф. Карпинського «Щоденник священика»

1798 рік

Служив літургію, після неї був у Роздеришина, звідти у генерала Ярцова де й обідав. Після обіду

...з дружиною ...у купця Сорокіна, приїхали додому о 7-й годині вечора.

Читав книгу «Гурон, або Простак» (у перекладі М. Левицького – авт.) до 12 години ночі.


ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЛАГОПОЛУЧЧЯ РІВНИХ СОБІ, з розвідки Є. Рикової «Категорія щастя»

Марк Аврелій був однією з найпривабливіших історичних осіб для московських масонів. Так,

наприклад, вони вважали, що «розумна людина перебігає Сенеку, мізантроп дивується Епіктету;

але мудра людина читає Марка Аврелія», і ще: «Один сон Марка Аврелія корисніший роду

людському, ніж пильнування інших 20 царів».

Чим же був такий привабливий Марк Аврелій для них? Одна з ключових ідей масонського

учення... – ідея можливості порятунку своєї моральності за допомогою сильної волі. Особа Марка

Аврелія була цікава їм глибокою філософсько-інтелектуальною діяльністю і багато в чому

слугувала ідеалом: «Ти забезпечуєш благополуччя рівних собі в керованому тобою невеликому

мурашнику».

Марк Аврелій говорить: «Я побачив купу нещасних, таких, котрі наближалися до ліжка цього,

проклинаючи філософію і буття своє. Впізнав я між ними цього іменитого Сенатора, який плоттю

своїх невільників відгодовував в садках своїх мурен, відомих в Римі риб; цього Вітеллія, який

лише заради солодкої страви царював; і цю Мессаліну, яку забави обтяжували, однак не

приносили задоволення, і яка поганила впродовж багатьох років ...честь своєї статі».


Я ЇЇ СПАЛЮ, зі спогадів О. Іванова «Непристойна книга»

Значно більше кумедних спогадів пов’язано у мене з бібліотечним технікумом. Він поміщався на

площі в центрі міста в старовинній будівлі. Здається, зараз його чи то не існує, чи то він став

відділенням культосвітучилища. А тоді був самостійним учбовим закладом.

І мене попросили прочитати в ньому курс зарубіжної літератури. Мені це було неважко. Я

подивився підручник: там перераховувалися всі великі письменники, потім давалася коротка

біографія кожного і переказ одного-двох основних творів. Причому переказувати зміст я міг,

мабуть, трохи краще.

Мені ці заняття подобалися (бо завжди подобалося все пов’язане із зарубіжною літературою). У

групах були тільки дівчатка років по 16-17 (справа відбувалася в 1962 р.) й про них можна судити

хоча б з наступного епізоду.

Проходили ми Вольтера (за програмою). Вказана повість «Гурон, або Простак». Ну, я повість

похвалив і порадив студенткам її прочитати. Приходжу через тиждень на заняття, дивлюся: щось

не так. Студентки якось криво на мене дивляться. Питаю, в чому справа. Мовчать. Потім одна,

найсміливіша, встає і, розчервонівшись, трохи не в сльозах, говорить:

– Як ви могли порадити нам читати таку непристойну книгу?! Та якщо вона у мене буде в

бібліотеці, я її спалю!