Кондратович Кирияк (fb2)




КОНДРАТОВИЧ Киріяк Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, видавець, перекладач. Перший перекладач повних гомерівських текстів на теренах

Російської імперії.

З козацької родини. Батько, Кондратович А., – сотник Охтирського полку.

Народився в 1703 р.

Помер 14 (25) вересня 1788 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Києво-Могилянську академію (1731).

Працював учителем в рязанській слов’яно-греко-латинській школі (1727-1728), придворним

філософом, гуслярем в Петербурзі (1731-1733), перекладачем у Ф. Прокоповича (1733), учителем в

Катеринбурзькій латинській школі (1733-1742), старшим перекладачем Академії наук (1743-1788).

Друкувався в журналі «Працелюбна бджола».

Перу К. належать переклади книг «Про початок поляків та про справи, ними здійснені» М.

Кромера (1735), «Історія слов’ян» Гельмольда і Любецькі (1737), праці з історії слов’янської та

російської географії Т.-З. Баєра (1747), «Готська та шведська історія» І. Магнуса (1747), «Про

справи московські коментар» С. Герберштейна (1748), «Про забобони книжкові або грамотні» І.-

Х. Кехера (1744), «Катонові дворядкові вірші про ґречність» (1745), «Іліада» та «Одіссея» Гомера

(1758-1760), «Елегії» Овідія (1759), «Дванадцять відбірних промов» Цицерона (1762),

«Дослідження складача Рігера про повітря», «Феофіла Сігефра Беєра географія російська з

Костянтина Порфирогеніта», «Твори про варягів, автора Феофіла Сигефра Беєра», «Географія

російська й сусідніх з Росією областей близько 947 року, з книг північних письменників вибрана

автора Беєра» (усі – 1767). Всього перекладів – близько 50.

К. видав «Польський загальний словник» (1775), «Дикціонер, або Реченіар, з абетки російських

слів» (1780).

Після того, як К. переклав «Нотатки про московитські справи» С. Герберштейна, він зауважив:

«Книгу наказати зберігати в потаємному місці з-за багатьох у ній секретів» (1768).

Наш земляк – автор сатиричних брошур «Ворона. Вран. Загальноісторична хвала врану» (1775) та

«Репріманд Воронін» (1778), понад 10000 епіграм, триста з яких увійшли до трьох книг «Дід

молодий» (1769).

К. активно допомагав В. Татищеву в його роботі над «Історією російською з найдревніших часів».

І все ж життя К. складалося не надто вдало. Його не взяли учителем в Тобольську духовну

семінарію (1742), перекладачем в Св. Синод (1746).

Проте найдивніша історія сталася з «Целярієвим дикціонером руським з латинським», переробку

якого К. надав в Академічну канцелярію (1747) і де куратором призначили М. Ломоносова.

Останній протягом чотирьох років, за словами нашого земляка, доскіпувався, лаявся і навіть

погрожував фізичною (!) розправою (чи не в співавтори Михайло Васильович набивався?).

Врешті-решт К. змушений був відхилити занадто активного куратора і попрохати іншого.

Втім, нічого доброго ця принциповість не принесла. Словник «удосконалювали» ще декілька

років, а потім він… без сліду щез.

Сталася сварка і з О. Сумароковим (1760), яка закінчилася бійкою.

К. майже не друкували. Однією з причин була велика кількість у його текстах українізмів.

При поверненні з Уралу в Москву на переправі через Каму наш земляк втратив усе майно. Для

людини, на утриманні у якої була чимала родина, це означало дуже багато. Письменник

неодноразово звертався за матеріальною допомогою не лише до сановних осіб, а й в Академічну

канцелярію, де працював, до багатіїв Демидових та Строганових, проте ніде порозуміння не

знайшов.

В результаті К. пережив психічний розлад (1751-1754) та так і помер в бідності.

Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Прокопович, М. Ханенко, М. Воронцов, В.

Тредіаковський, В. Адодуров, І. Ільїнський, П. Буслаєв, С. Волчков, П. Строганов, Г. Бужинський, В. Татищев та ін.

***

МЕНЕ НЕ ПОМЕНШАЄ, з творчого кредо К. Кондратовича

Ні від чиєї хвальби мене не додасться і ні від нічиєї огуди не поменшає.


ПЛЮНЬТЕ І ОБЛИШТЕ, з передмови К. Кондратовича до книги «Дід молодий»

Є у вас слина; плюнути й облишити,

Є у вас руки; роздерши, викинути,

Є у вас вогонь; запалити і роздмухати,

Є у вас вода; в ополонку до Кронштадта пустити,

Є у вас віники й щітки; із сміттям вимести,

Є у вас кременівка, на патрони і затички спожити, хлоп’ятам на літаючих зміїв віддати.

А взагалі, самі знаєте, на віщо непридатні папери вживаються.


ЗАКЛАВ ФУНДАМЕНТ НОРМАНІЗМУ, з дослідження В. Меркулова «Звідки родом варязькі

гості?»

Кенігсберзькій учений Готліб Зігфрід Баєр прибув до Росії в 1726 році на запрошення Академії

наук. В історіографії його ім’я згадується, як правило, у зв’язку із статтею «Dissertatio de Varagis»

(«Твір про варягів»), яку В. Татіщев передрукував як 32-й розділ «Історії Російської». Стаття

виходила і окремим виданням. Латиною вона була опублікована в 1735 році в «Коментарях

Академії наук», що видавалися в Санкт-Петербурзі.

А пізніше, в 1747 році статтю переклав