Колмаков Алексей (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


КОЛМАКОВ Олексій Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, поет, перекладач, гідравлік, агроном. Фундатор гідравліки на теренах Російської імперії.

З якої родини – невідомо.

Народився в [Малоросії].

Помер в 1804 в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався в Англії.

Служив в церкві російського посольства в Англії (1777-1784), був перекладачем Петербурзької

адміралтейств-колегії (з 1784).

Друкувався в журналах «Зростаючий виноград», «Московський журнал».

Ранні твори до нащадків не дійшли.

Перший з відомих доробків – вірш «Його сіятельству графу Дмитрієву-Мамонову» (1788).

Перу К. належать оди «На торжество миру зі шведами» (1790), «На Новий 1791 рік», «На

укладення миру з турками», «Кишенькова книга для обрахування кількості води, що витікає через

труби отвори, або жолоби; а також сили, з якою вони ударяють, прагнучи до даної швидкості» (всі

– 1791).

Переклав «Ал Коран Магометів» (1792), «Стерна подорож по Франції та Італії під іменем Йорика»

(1793), «Катона» Д. Аддісона (1804).

К. – автор збірника «Вірші Олексія Колмакова» (1791), в якому видруковано не лише оди, а й

притчі, епіграми, епістоли.

Серед друзів та близьких знайомих К. – П. Андрєєв, О. Бухарський, В. Сопіков, О. Дмитрієв-

Мамонов та ін.


***

ПРОСТЯГАЮ РУКИ,

з вірша О. Колмакова «Вже мистецтва»

Уже художества и кроткие науки

Через моря свои к вам простирают руки.

Я музой вдохновлен, глашу сии слова:

Что видит Альбион, увидит то Нева.


УМІЛО СТИЛІЗУВАВ МОВУ, з статті І. Фоменко «Колмаков Олексій Васильович»

У 1776 разом з іншими спеціально відібраними студентами-семінаристами був посланий до Англії

для навчання агрономії. Суміщаючи службу в посольській церкві з проходженням курсу наук, О.

Колмаков не виявив особливої цікавості до вказаного предмету, проте одержане ним глибоке

знання англійської мови надалі зробило можливою його перекладацьку діяльність. Остання в

основному співпадає з роками його перебування в Петербурзі.

До книги «Вірша» увійшли оди «на випадок»: військові, особливо морські, перемоги тих років. У

одній них поет відгукнувся на указ, «щоб росіяни не називалися рабами, а вірнопідданими».

«Лист» з епіграфом з Вольтера розвиває тему «північних муз». В епістолі «Про критику» відбита

естетична позиція К.: він прославляє А. Кантемира, М. Ломоносова, О. Сумарокова, В. Петрова,

М. Хераскова, В. Г. Рубана.

Мовний вплив карамзинської школи поєднується з відвертим наслідуванням докарамзинських

норм літературної мови.

Переклав «Ал Коран Магометів». Це був вже третій переклад Корану російською мовою. О.

Колмаков уміло стилізував мову перекладу (використання архаїзмів, слов’янізмів, характерних

для церковних книг синтаксичних побудов).


ЗНЯВ ОБМОВКУ, з розвідки Л. Климовича «Книги про Коран»

Коран за уявленням мусульман – книга передвічна, богонатхненна, «слово Аллаха». Про це можна

прочитати на сторінках самого Корану, де ця особливість пов’язує його із стародавньою традицією

«безавторської» літератури, висхідної до таких творів, як Біблія й Авеста.

При складанні і редагуванні Корану збереження цієї традиції, очевидно, відбувалося під впливом

необхідності підтримувати вищу категорію авторитету Аллаха. Ця особливість неодноразово

роз’яснювалася в роботах ісламознавства, а також в коментарях і статтях перекладачів Корану, особливо тих, хто довго жив в країнах розповсюдження ісламу.

Так, арабіст й іраніст, автор арабсько-французького словника Альбін де Біберштейн-

Казимирський у вступній статті до перекладу Корану, зробленого ним з арабської мови на

французьку, писав: «Коран не надає нам майже ніяких вказівок про життя і персону арабського

пророка. Це відчуження взагалі видно у всьому Корані; котрий є словом божим, сказаним

Магомету і переданий його вустами народу арабському. Цитуючи текст Корану, магометанин

ніколи не скаже: «Магомет говорить», а «бог, всевишній говорить»; тому не можна й чекати,

щоб бог пояснював співгромадянам Магомета подробиці про свою сім’ю, походження і життєві

пригоди».

Проте визнання цього факту не завадило Казимирському свій переклад назвати, порушуючи

догмат нестворення Корану, так, ніби-то це твір авторський, такий, котрий належить одній особі...

Переклад Казимирського в цьому сенсі не унікальний. Ось заголовок одного з його попередників

на тому ж терені – переклад англійською мовою арабіста Джорджа Сейла «The Koran commonly

called the Alcoran of Mohammed: translated into English immediately from the original Arabic».

У російському перекладі, проте, обмовка «зазвичай названий» знята і книга названа ствердно: «Ал

Коран Магометів, перекладений з арабської мови на англійську... Георгієм Сейлем. З англійської

російською переклав Олексій Колмаков».


ЗАПОЧАТКОВУВАВ ГІДРАВЛІКУ, з дослідження Д. Смирнова «Історія розвитку

Московського водогону»

Від водоприймального басейну на Трубній площі вода чавунними трубами доставлялася до

водорозбірних колодязів. При цьому на площі була побудована ротонда, а качали воду ручною

помпою. Зрозуміло, що в житлові будинки воду тоді ще не підводили.

Поява водогону стала для міста величезною подією. ...Будівництво і експлуатація такого

складного технічного об’єкту дало поштовх розвитку вітчизняної гідравлічної науки. Вже в кінці

XVIII століття з’являється низка серйозних робіт з гідравліки. Наприклад, доробок О. Колмакова з

типовою для того часу назвою «Кишенькова книга для обрахування кількості води, що витікає

через труби отвори, або жолоби; а також сили, з якою вони ударяють, прагнучи до даної

швидкості; з додатком правил для обчислення тертя, яке виникає в машинах».


ВРАХУВАВ СВІТОВИЙ ДОСВІД, з статті «Російська техніка: будівельники та вчені» на

wikibooks.org

У Петербурзі, Москві та інших містах в XVIII ст. друкувалися статті й книги, присвячені водяним

колесам, дамбам, «водотрубному мистецтву», всіляким млинам: борошномельним, круп’яним,

паперовим, пороховим, маслоробним, свердлувальним, шліфувальним, молотовим, дротяним,

молотильним тощо.

При створенні літератури з гідротехніки російські діячі критично використовували передовий

світовий досвід того часу, спираючись на праці таких видатних інженерів як Белідор, Амонтон та

їх сучасники. Саме так вчинив О. Колмаков, котрий створив оригінальний російський довідник на

основі критичного осмислення світового досвіду... Доробок, виданий в Петербурзі, написаний «на

користь млинів, які перебувають в стадії будівництва і проведення води».

Надзвичайно примітне те, що створення літератури з використання водних сил не обмежувалося в

XVIII в. Петербургом і Москвою, а здійснювалося в різних кінцях країни.