5, 6, а одне навіть 16 видань!
СТАВАВ ВСЕ ПОМІРКОВАНІШИМ, з дослідження Ю. Бідулі «Іван Кузьмич Кайданов»
Іван Кузьмич Кайданов, ад’юнкт-професор історичних і географічних наук, викладав історію, географію і статистику. Він, як і Куніцин, читав лекції з своїх записів, використовував різні
історичні праці західноєвропейських авторів.
Так само як Малиновський і Куніцин, Кайданов засуджував деспотизм, квітучий стан Греції
приписував політичній свободі її громадян, падіння Риму пов’язував з посиленням рабства і
насильства. Він говорив про високий патріотизм, про відчуття національної гордості, захоплювався подвигами стародавніх, тих, хто самовіддано захищав вітчизну.
У своїх лекціях Кайданов, як Куніцин і Кошанський, використовував знамениті «Плутархові
порівняльні життєписи славних мужів». Видання це в перекладі з грецького Дестуні стало згодом
настільною книгою декабристів. Лекції Кайданова, живі і цікаві, поза сумнівом, залишили слід в
пам’яті Пушкіна як майбутнього історіографа.
З часом погляди Кайданова стають все помірнішими, і поступово він відходить від своїх
критичних позицій.
МАЛОРУСЬКА ГОВІРКА, зі спогадів М. Бєлуха-Кохановського
З великою пошаною ми ставилися до поважного літами професора історії Кайданова, який читав
нам Герена у власному надрукованому перекладу. Мізерні дані, котрі викладалися своєрідною
малоруською говіркою, доповнювалися читанням історичних книг. Історія була у нас у великій
шані.
НЕ ТАК ПИШУТЬ ІСТОРІЮ, з «Щоденника в’язня» В. Кюхельбекера
Доброго нашого І. К. Кайданова історичний склад ні на що не схожий. З його усесвітньої історії,
...в якому він описує війну 1812 року: тут при імені кожного російського генерала декілька
риторичних епітетів і додатків, – той наш Децій, той Фабій, а той Епаминонд, інший безтрепетний
герой, готовий всім жертвувати заради слави, третій мудрий, прозорливий вождь, словом, жоден
не пропущений без належної йому честі.
Не так пишуть історію.
ХИТРУН З КРУТІЙСЬКИМ ПОГЛЯДОМ, з повісті Ю. Тинянова «Юрій Миколайович
Пушкін»
Учителя історії Кайданова ніхто не любив. Вся його істота, огрядна і приземкувата, не мала
нічого люб’язного. Він ходив, перевалюючись з боку на бік, і у всьому зберіг відбиток
Переяславської семінарії, в якій до ліцею викладав.
Він був хитрим, а очі його – крутійськими. Він був озлоблений – вихованці, через яких доводилося
приховувати семінарські звички, стомлювали його.
СПОГАДИ СУЧАСНИКІВ – ЗАНАДТО СУПЕРЕЧЛИВІ, з розвідки Ф. Кічатова «Кайданов»
Про Івана Кузьмича Кайданова... маємо найсуперечливіші спогади сучасників. Одні його хвалили, інші називали нездарою. Яким він був насправді?
За записами його лекцій, зробленим ліцеїстом О. М. Горчаковим, Кайданов – неабиякий історик і
педагог. Він не був бійцем, подібно О. Куніцину. Через свій характер він цурався прямих висловів
щодо тих чи інших політичних подій, проте завжди прагнув аналогіями та іносказаннями довести
до свідомості ліцеїстів свої «крамольні» думки.
На лекціях з географії, наприклад, він із співчуттям акцентував увагу учнів на тих країнах, де
влада перебувала в руках парламенту чи сейму. Його лекції мали великий вплив на розвиток
вільнодумства юних ліцеїстів.
У роки війни, як пише в своїх спогадах І. І. Пущін, «читалися безперервно російські і іноземні
журнали за безугавних пересудів і дебатів. ...Професори приходили до нас і навчали нас стежити
за ходом подій, пояснюючи, нам недоступне». Одним з тих, хто частіше за інших розмовляв з
ліцеїстами в ці дні, був професор Кайданов. Супротивник рабства і деспотизму, він прагнув
виховувати в ліцеїстах високі патріотичні відчуття, національну гідність і громадянськість.
Про те, що професор Кайданов з перших років перебування Пушкіна в ліцеї відзначив його
неабиякі обдарування і всіляко заохочував їх, красномовно говорять записи про Пушкіна, зроблені
ним в «Відомостях про дарування, старанність і успіхи вихованців». Читаймо:
«1811 рік
Дарувань дуже хороших, досить старанний, успіхів дуже хороших».
«1812 рік
Досить хороші успіхи треба приписати більше його обдаруванням, ніж старанності. На запитання
відповідає задовільно, за неуважністю ж своєю вимагає строгого нагляду, і тоді можна чекати від
нього прекрасних успіхів».
«1814 рік
За незначної старанності має
