мовою, духовні твори російських підданих і службово-етична література, яка видавалася кліром.
Даних про те, в якій кількості виходили книги на релігійну тематику, хто були їх автори і
перекладачі, які причини змусили їх звернутися до духовної праці і, нарешті, яким було ставлення
Російської Православної Церкви до релігійних досліджень приватних осіб, на сьогоднішній день
дуже мало.
Часто духовні твори і переклади видавалися без вказівки автора або під псевдонімом. Відому
трудність для вивчення теми створює те, що не існує не лише каталогу книг духовного змісту,
котрі виходили в Росії в першій чверті XIX століття, а й взагалі переліку друкованих видань цього
періоду.
…До війни 1812 року в Росії побачили світ переклади релігійних творів наступних авторів: А.
Андрєєв «Дух або етичні думки славного Юнга», Я. Сильвестров «Бог в натурі або Філософія і
релігія природи», П. Карабанов «Утіха християнина», І. Ястребцов «Вибрані слова Масильона», О.
Нарцисов «Видовище хреста Христового», О. Баженов «Месія або Оновлення іудеїв стосовно
релігії і моральності, доведене розумом і вірою».
У цей період так само виходили власні праці російських підданих православного сповідання: М.
Бранкевича («Дух Еккартсгаузена»), Я. Бордовського («Волання до Бога», «Спростування
зловмисних тлумачень, поширюваних філософією XVIII століття проти християнського
благочестя»).
…У 1824 році відбувся внутрішньополітичний переворот, в результаті якого О. М. Голіцин і його
найближчі співробітники були усунені від управління духовною сферою. Ключові пости зайняли
лідери православної опозиції митрополит Серафим і О. С. Шишков. Доступ до імператора тепер
одержали представники православного кліру в особі архімандрита Фотія. Під їх впливом почалися
судові розгляди з приводу перекладів іноземних книг, які суперечили вченню Православної
Церкви. Низку таких творів конфіскували і віддали на розгляд представникам православного
кліру.
…Мабуть, інтерес до релігійної літератури у деяких перекладачів був пов’язаний із здобутою в
молодості духовної освіти. Так, магістр математики М. С. Бранкевич, котрий видав «Дух
Еккартсгаузена», здобув освіту в Київській духовній академії.
Серед іноземних творів на релігійну тему, перекладених і виданих в Росії, було дуже мало таких, де б піддавалися відкритій критиці Православна Церква і клір. Навіть такий непримиренний
поборник православ’я, як архімандрит Фотій (Спаський), вирізняв лише невелику кількість
«шкідливих книг» (список з 13 найменувань з припискою: «Взагалі книги Штіллінга,
Еккартсгаузена, Гійона та інших наповнені шкодою, спокусами, огудою, нечестивістю всякого
роду»).
…Дворяни, захоплені модою на релігійність, сприймали з проповідей тільки те, що
підтверджувало концепцію «внутрішньої церкви» і відкидали інше, як непридатне. Все це привело
до того, що православні проповідники стали копіювати протестантів. Це дало право Інокентію
(Смирнову) сказати: «Ми погані проповідники, проповідуємо не для порятунку душ, а для струсу
повітря. А коли в проповіді є насіння брехні, проповідник вбиває чад своїх духовних» .
