СОХАЦЬКИЙ Павло Панасович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, педагог, видавець.
З родини священика.
Народився 6 листопада 1764 р. в с. Світличному Прилуцького повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – Варвинський район Чернігівської області України).
Помер 18 березня 1809 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований на
Лазарівському цвинтарі.
Навчався в Київській академії (1776-1781), Московській університетсько-філантропічній семінарії
(з 1782).
Працював в журналах «Вечірня зоря», «Спочиваючий працелюб», викладачем обох академічних
гімназій, пансіону Московського університету (1801-1806), секретарем Ради університету (1806-
1809).
Видавець низки прогресивних засобів масової інформації: «Політичний журнал» (1790-1800),
«Приємне і корисне використання часу» (1793-1798), «Іппокрена» (1799-1801), «Новини
російської літератури» (1802-1805), «Мінерва» (1805).
Секретар Товариства історії й старожитностей російських при Московському університеті (з
1806).
Друкувався в журналах, які видавав, а також в «Ефемеридах», «Вечірній зорі», «Відпочиваючий
працелюб».
Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Уатсова розумова наука чи логіка»,
«Креслення системи естетики», «Пояснення про витончені науки і мистецтва», «Слово про
головну мету виховання», «Похвальне слово», «Пам’ятник другу освіти батьківщини».
Він видав книги «Філлеборнове коротке накреслення латинського складу» , «Principia sermonis
graeci» (обидві – 1796), «Мейнерсове накреслення і історія витончених мистецтв» (1803),
«Цицеронові міркування про посади « (1807), «Федон, розмова Платона» (1804).
Як викладач, знайомив студентів з промовами Цицерона, Тита Лівія, «Енеїдою» Вергілія, одами і
посланнями Горація, «Одіссеєю» Гомера, «Прометеєм прикутим» Есхіла, діалогами Платона,
творами Лукіана; крім того, він вправляв студентів у перекладах з латини.
Серед друзів та близьких знайомих С. – І. Дмитрієв, В. Ізмайлов, І. Крилов, В. Пушкін, Н.
Оболенська, В. Жуковський, М. Новиков, І . Шварц, І. Мельманн, М. Гаврилов, В. Підшивалов, Х.
Чоботарьов, Ф. Рейнгардт, Л. Цвєтаєв та ін.
***
НАРОД І МОНАРХ – ЄДИНІ,
з політичного кредо П. Сохацького
Щаслива та держава, якої монарх і народ складають єдину, благословенну Богом, велику родину!
ВЕЛИКОДУШНІСТЬ ДО СУСІДНІХ КРАЇН, з промови П. Сохацького на урочистому зібранні
Московського університету 2 липня 1807 р.
Мир і згода, тиша і спокій, благоденство, що розповсюджується повсюдно, засновують і
затверджують назавжди його непохитну внутрішню фортецю...
Великодушність до сусідніх народів, захист слабких і пригноблених, страх і жах ворогів разюче
засвідчують усюди важливість її, гідність і велич і приносять взаємно праведну від усіх данину
глибокої пошани, живої подяки, відповідного шанування. Все стани такої держави, я упорядковані
частини, сприяють досконалості цілого. Духовенство – дороговказом до благочестя, дворянство –
вірністю службі, вчені – вихованням юнацтва, купецтво – поширенням торгівлі, міщани –
примноженням промисловості, стан землеробський – посиленням працьовитості сприяють її
могутності, багатій скарбами природи і мистецтва.
МАТИМЕМО СВОЮ ЛЮДИНУ, з листа П. Фонвізіна І. Меліссіно від 30 липня 1784 р.
Милостивий государю Іване Івановичу!
Пан професор Чоботарьов, якого Конференція, знаходячи здібним до приведення цього класу в
той стан, в якому він бути повинен, запропонувала йому взяти таку працю на себе... Навчання
цього класу бере він на себе на три роки, а за цей час університет може мати таку людину з
власних своїх вихованців; в зв’язку з чим Конференція, визнаючи вельми здатним як з боку
учення, так і доброзвичайного, студента Сохацького, просить вашу ясновельможність, щоб він
посланий був на кошт університету на цей трирічний час в чужі краї для придбання більшого
знання як в латинській і грецькій мовах, так і в словесних науках. Все це, милостивий государю,
університету обійдеться в сімсот рублів на рік, бо як для утримання в чужих краях студенту
Сохацькому чотирьохсот рублів на рік вельми буде достатньо, так і пан професор Чоботарьов
надбавкою до сьогоднішньої його платні трьохсот рублів на рік вельми буде задоволений.
Павло Фон Візін.
ЖУРНАЛ
