Сохацкий Павел (fb2)




СОХАЦЬКИЙ Павло Панасович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, педагог, видавець.

З родини священика.

Народився 6 листопада 1764 р. в с. Світличному Прилуцького повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – Варвинський район Чернігівської області України).

Помер 18 березня 1809 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований на

Лазарівському цвинтарі.

Навчався в Київській академії (1776-1781), Московській університетсько-філантропічній семінарії

(з 1782).

Працював в журналах «Вечірня зоря», «Спочиваючий працелюб», викладачем обох академічних

гімназій, пансіону Московського університету (1801-1806), секретарем Ради університету (1806-

1809).

Видавець низки прогресивних засобів масової інформації: «Політичний журнал» (1790-1800),

«Приємне і корисне використання часу» (1793-1798), «Іппокрена» (1799-1801), «Новини

російської літератури» (1802-1805), «Мінерва» (1805).

Секретар Товариства історії й старожитностей російських при Московському університеті (з

1806).

Друкувався в журналах, які видавав, а також в «Ефемеридах», «Вечірній зорі», «Відпочиваючий

працелюб».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Уатсова розумова наука чи логіка»,

«Креслення системи естетики», «Пояснення про витончені науки і мистецтва», «Слово про

головну мету виховання», «Похвальне слово», «Пам’ятник другу освіти батьківщини».

Він видав книги «Філлеборнове коротке накреслення латинського складу» , «Principia sermonis

graeci» (обидві – 1796), «Мейнерсове накреслення і історія витончених мистецтв» (1803),

«Цицеронові міркування про посади « (1807), «Федон, розмова Платона» (1804).

Як викладач, знайомив студентів з промовами Цицерона, Тита Лівія, «Енеїдою» Вергілія, одами і

посланнями Горація, «Одіссеєю» Гомера, «Прометеєм прикутим» Есхіла, діалогами Платона,

творами Лукіана; крім того, він вправляв студентів у перекладах з латини.

Серед друзів та близьких знайомих С. – І. Дмитрієв, В. Ізмайлов, І. Крилов, В. Пушкін, Н.

Оболенська, В. Жуковський, М. Новиков, І . Шварц, І. Мельманн, М. Гаврилов, В. Підшивалов, Х.

Чоботарьов, Ф. Рейнгардт, Л. Цвєтаєв та ін.


***

НАРОД І МОНАРХ – ЄДИНІ,

з політичного кредо П. Сохацького

Щаслива та держава, якої монарх і народ складають єдину, благословенну Богом, велику родину!

ВЕЛИКОДУШНІСТЬ ДО СУСІДНІХ КРАЇН, з промови П. Сохацького на урочистому зібранні

Московського університету 2 липня 1807 р.

Мир і згода, тиша і спокій, благоденство, що розповсюджується повсюдно, засновують і

затверджують назавжди його непохитну внутрішню фортецю...

Великодушність до сусідніх народів, захист слабких і пригноблених, страх і жах ворогів разюче

засвідчують усюди важливість її, гідність і велич і приносять взаємно праведну від усіх данину

глибокої пошани, живої подяки, відповідного шанування. Все стани такої держави, я упорядковані

частини, сприяють досконалості цілого. Духовенство – дороговказом до благочестя, дворянство –

вірністю службі, вчені – вихованням юнацтва, купецтво – поширенням торгівлі, міщани –

примноженням промисловості, стан землеробський – посиленням працьовитості сприяють її

могутності, багатій скарбами природи і мистецтва.


МАТИМЕМО СВОЮ ЛЮДИНУ, з листа П. Фонвізіна І. Меліссіно від 30 липня 1784 р.

Милостивий государю Іване Івановичу!

Пан професор Чоботарьов, якого Конференція, знаходячи здібним до приведення цього класу в

той стан, в якому він бути повинен, запропонувала йому взяти таку працю на себе... Навчання

цього класу бере він на себе на три роки, а за цей час університет може мати таку людину з

власних своїх вихованців; в зв’язку з чим Конференція, визнаючи вельми здатним як з боку

учення, так і доброзвичайного, студента Сохацького, просить вашу ясновельможність, щоб він

посланий був на кошт університету на цей трирічний час в чужі краї для придбання більшого

знання як в латинській і грецькій мовах, так і в словесних науках. Все це, милостивий государю,

університету обійдеться в сімсот рублів на рік, бо як для утримання в чужих краях студенту

Сохацькому чотирьохсот рублів на рік вельми буде достатньо, так і пан професор Чоботарьов

надбавкою до сьогоднішньої його платні трьохсот рублів на рік вельми буде задоволений.

Павло Фон Візін.


ЖУРНАЛ ВІДРІЗНЯВСЯ НАВІТЬ ОФОРМЛЕННЯМ, з дослідження «Виникнення російської

періодичної преси і її розвиток в XVIII – на початку XIX ст.»

Наступним періодичним виданням, що випускалося університетською друкарнею Новикова, був

журнал «Спочиваючий працелюб». Він видавався не щомісячно, а частинами, причому дві

частини вийшли в 1784 р. і дві – у 1785-му.

Журнал цей називав себе продовженням «Вечірньої зорі», але в порівнянні з нею був набагато

менше пов’язаний з містикою і відрізнявся літературним оформленням.

Брали участь у ньому студенти