було не підпасти під чужий вплив, зберегти власне – наукове! – бачення епосу і філософське його
трактування.
Б. Л. Смирнов досяг успіху і в цьому, вставши урівні, а мабуть, і вище за своїх попередників.
ЗАРАХОВАНИЙ ДО ЗОЛОТОГО ФОНДУ, з статті Г. Мелікова «Подвиг в ім’я науки»
Б. Л. Смирнов стояв біля витоків неврологічної, нейрохірургічної і курортологічної служби
Туркменістану, був науковим керівником створеного за його участю Туркменського науково-
дослідного інституту неврології і фізіотерапії.
Особливо напруженою була його робота в роки Великої Вітчизняної війни, коли в Ашхабаді
дислокувалася низка евакуаційних шпиталів, де він працював консультантом-нейрохірургом, і в
лікарні відновної хірургії. За далеко не повними даними, Б. Л. Смирнов лише за період з 28 січня
1942 р. по 8 травня 1946 р. виконав 149 крупних нейрохірургічних операцій, зокрема 9 – з приводу
пухлин головного мозку, 5 – з приводу пухлин спинного мозку, 17 – протрузій міжхребетних
дисків і інших, причому операцію з приводу протрузії міжхребетного диска він здійснив вперше в
колишньому Радянському Союзі.
...Один з перших перекладачів «Махабхарати» російською мовою, Берг стверджував, що
європейські мови не в змозі передати в перекладі з санскриту всю красу оригіналу. Учений-медик
з Туркменістану спростував цю думку. В основу свого перекладу він поклав новаторський
принцип передачі віршованої форми епосу вільним віршем. 16 варіантів перекладу виконав Борис
Леонідович – титанічна праця, – і жоден з них не задовольнив вимогливого ученого. Бракувало
якогось важливого елементу.
Якого? Осяяння прийшло несподівано. Допоміг випадок. Якось Борис Леонідович слухав пряму
радіопередачу з Індії – співали санскритською. І в ці недовгі хвилини ефіру він уловив дух
санскриту, відчув дух оригіналу «Махабхарати». У цьому новому ключі він зробив останній – 17-
й, найвдаліший переклад безсмертного літературного пам’ятника. Нескороминуща цінність чого
полягає в тому, що мільйонам людей відкрився могутній прошарок стародавньої індійської
культури.
Масштаби діяльності Бориса Леонідовича у галузі індології створили незвичайний прецедент. Не
буде перебільшенням сказати, що з 1955 р. по 1967 р. роботи Смирнова перетворили Ашхабад на
один з найвідоміших центрів індології.
Б. Л. Смирнов за правом належить до тієї чудової плеяди видатних діячів науки і культури
Туркменістану, які складають його гордість і славу, його золотий фонд.
