РОЗУМОВСЬКИЙ Олексій Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Співак, державний діяч.
З козацької родини.
Народився 17 (28) березня 1709 р. в с. Лемешах Козелецького повіту Чернігівської губернії
Російської імперії (нині – Козелецький район Чернігівської області України).
Помер 6 (17) липня 1771 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований в Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.
Спеціальної освіти не мав, грамоту освоїв за допомогою сільського дяка.
Був пастухом, співаком на крилосі церкви с. Чемери Козелецького повіту, Петербурзької
придворної капели (1731-1732), придворним бандуристом, управляючим одним з маєтків
цесарівни Єлизавети Петрівни, де-факто керував двором уже в ролі її як імператриці.
Граф Римської і Російської імперій (1744).
Генерал-фельдмаршал (1756).
Кавалер ордена Андрія Первозванного.
До Петербурга наш земляк потрапив випадково: його голос оцінив полковник Ф. Вишневський,
який, знаходячись в Україні поїздом, зайшов у церкву. У столиці імперії краса нового співака не
залишила байдужою цесарівну Єлизавету Петрівну: вони не тільки почали таємно зустрічатися з
парубком, а, за деякими даними, навіть крадькома з ним обвінчалися (1742). Проте ще до цього Р.
сприяв зайняттю коханкою престолу, взявши активну участь у палацовому перевороті (1741).
Піднесення нашого земляка мало величезний вплив на найближчу долю України (тоді –
Малоросії). За його клопотанням старшин зрівняли в правах з великоросійськими членами
Військової Генеральної Канцелярії; місту Києву було даровано підтвердження древніх переваг;
співвітчизникам, які постраждали в 1748 р. від сарани й пожеж, отримали дозвіл вільно ввозити
хліб з Польщі. Крім того, Р. домігся виведення з його улюбленої Малоросії полків,
розквартированих там, котрі спричиняли великі незручності населенню.
Завдяки старанням нового фаворита в Україні відновили спочатку Київську митрополію (1745), а
потім і гетьманство (1747). Між іншим останню посаду обійняв рідний брат новоспеченого графа.
Після смерті Єлизавети Петрівни вийшов у відставку. Зберігаючи певний вплив при дворі,
допомагав відстоювати права українського козацтва.
Майже неймовірна історія Р. детально виписана в книзі Д. Бантиш-Камінського «Біографії
російських генералісимусів і генерал-фельдмаршалів», монографії О. Васильчикова «Родина
Розумовських».
Серед друзів та близьких знайомих Р. – Катерина II, Єлизавета Петрівна, Петро III, Ганна
Леопольдівна, О. Воронцов, О. Сумароков, В. Ададуров, О. Бестужев-Рюмін, І. Єлагін, Ф.
Вишневський та ін.
***
ДОЛЯ – ЦЕ ХАРАКТЕР,
з життєвого кредо О. Розумовського
Доля – це характер.
ЯК КОЗАК РОЗУМ СТАВ ГРАФОМ І ФЕЛЬМАРШАЛОМ, з книги Г. Мельничука
«Українські царедворці»
1730 року селом Чемери Чернігівської губернії дорогою з Угорщини до Санкт-Петербургу
проїжджав полковник Вишневський. Він заїхав до місцевої церкви, де почув прекрасний голос
красеня-юнака, козака Олексія Розума. Столичний сановник взяв його з собою до Петербургу для
придворного хору.
Якось церкву в Зимовому палаці відвідала цесарівна Єлизавета Петрівна, дочка Петра I. Вона з
першого погляду закохалася у пригожого козака. Єлизавета умовила обер-гофмейстера
Левенвольда віддати Олексія для її придворної церкви. Любов майбутньої імператриці до простого
українського хлопця не згасала довгі роки…
25 листопада 1741 року цесарівна зважилася на палацовий переворот – гвардійці Воронцов,
Шувалов, а також фаворит Єлизавети Олексій Розумовський з’явилися до палацу Анни
Леопольдівни із гренадерською ротою Преображенського полку і заарештували її разом із
чоловіком і сином – півторарічним імператором – Іваном IV.
Олексія Григоровича Розумовського, який став одним із найактивніших учасників цих подій, було
щедро нагороджено одразу ж після коронації Єлизавети Петрівни – він стає дійсним камергером,
потім йому подаровано чин поручика лейб-компанії у чині генерал-лейтенанта.
За існуючими переказами (хоча документального підтвердження немає) імператриця Єлизавета
вже через рік після сходження на престол таємно одружилася з ним, повінчавшись з ним у
підмосковному селі Перово. Йому були даровані великі маєтки під Петербургом,
