окреслення персонажів. Одним словом, можна сказати, що ці романи Рибакова і сьогодні, десятиліття опісля їх написання, читаються легко.
Про своїх сусідів, про дітей Арбата, Рибаков почав писати 1958 року. Через 9 років він
запропонував роман журналу «Новий світ», редактором якого був Олександр Твардовський.
Рибаков сподівався, що тому сподобається книга. Через рік, не одержавши відповіді з редакції, змучений очікуванням, автор звернувся до редактора з письмовим проханням прочитати роман.
Згодом Твардовський відповів по телефону: «Позавчора почав читати і прочитав одним махом, не відриваючись: Арбат, вулиці, ці хлопчики і дівчатка, арбатські і дорогомилівські, перше
юнацьке кохання, в’язниця, все це чудово: такого задоволення, такої радості від читання я давно
не отримував. Роман, звичайно, потрапляє під «табу», але не я це «табу» встановив. А коли «табу»
знімуть, наш журнал визнає за честь опублікувати його на своїх сторінках».
Йдуть роки, «Діти Арбату» все ще в утробі письмового столу.
...Рибаков пропонує книгу журналам «Жовтень», «Дружба народів», але скрізь йому відмовляють.
Автор відступав, проте не здавався. Вдалося переправити рукопис знайомим до Хельсінки і до
Парижа. Рибакова попереджають, що «якщо роман буде опублікований за кордоном, за це він
відповість».
«Діти Арбату» пролежали в столі 20 років. На вимогу цензури, авторові довелося викинути з
роману 202 сторінки.
І нарешті роман друкують. Робітники друкарні беруть собі по десять примірників. На пошті
тривога: журнал крадуть з скриньок у під’їздах. У бібліотеках черга на рік наперед. На «чорному
ринку» – астрономічні цифри вартості журналу. «Діти Арбату» за популярністю виходять
на перше місце.
Роман викликав сум’яття, запеклі суперечки. Ревні служителі вчорашнього режиму нарікали на
те, що автор насмілився розвінчувати Сталіна і сталінізм. Читацька думка, навпаки, звучала
однозначно: «Діти Арбату», а потім «Страх», «Прах і попіл» – відповідають настрою розумів. Ця
оцінка восторжествувала.
...Корній Чуковський якось сказав: «У літературу важко потрапити, ще важче в ній затриматися і
майже неможливо залишитися».
Рибаков залишився.
