графа «одружися» відсутня. Проте це зовсім не означає, що жінки не зіграли ніякої ролі в його
житті.
…Викладання суспільних наук відкрито було при Стокгольмському університеті двома
іноземними професорами: Боше і Ковалевським. Проте, за словами Максима Максимовича,
центром його інтересів була «зрозуміло, моя знаменита однофамільниця».
Максим Максимович і Софія Василівна (Ковалевська – авт.) швидко зближувалися. Двох відвідин
вечорів, які влаштовувалися у неї, було достатньо, аби переконатися, яку роль грає Софія
Василівна в професорських і літературних кругах шведської столиці. Її славословили, нею
захоплювалися і гордилися. Її самолюбність знаходила щоденне вдоволення в похвалах, котрі
звучали на її рахунок і нерідко в її присутності.
Але достатньо було декількох зустрічей, аби переконатися, як самотньо відчувала себе ця жінка на
чужині.
У одному з нечисленних одкровень Софія сказала своїй найближчій подрузі про те, що вже при
першому побаченні вона відчула до Максима Максимовича сильну симпатію і захоплення, які
потім перейшли в пристрасне кохання. З свого боку, він незабаром став її гарячим залицяльником
і пропонував стати його дружиною.
…Знову зустрічалися, примирялися і знов різко рвали всі відносини; Софія з одного боку не могла
жити зі мною, а з іншої – не могла жити без мене (воістину непридатний сусід і прекрасний
товариш).
Перед від’їздом до Стокгольма, коли ми йшли на вокзал, чорна кішка перебігла нам дорогу.
Обличчя Ковалевської раптом затуманилося, і вона закричала, охоплена важким передчуттям:
«Один з нас не переживе цього року!». Через декілька днів мене сповістили про її нездоров’ю».
…Потрясіння на цьому не закінчилися… Максим Максимович в тремтячих руках тримав
телеграму, чорні, сухі і нещадні літери повідомляли про смерть Софії Василівни.
