Кнорозов Юрий (fb2)




КНОРОЗОВ Юрій Валентинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський. Дешифрувальник системи письма

стародавніх майя; фундатор майяністики на теренах СРСР.

Лінгвіст, історик, фахівець із епіграфіки й етнографії, перекладач.

З міщанської родини. Батько, Кнорозов В. – інженер.

Народився 19 листопада 1922 р. в м. Харкові СРСР (нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Помер 30 березня 1999 р. в м. Санкт-Петербурзі (РФ). Похований на заміському Санкт-

петербурзькому цвинтарі.

Закінчив робітничий факультет при 2-му Харківському медичному інституті (1939), навчався на

історичному факультеті Харківського державного університету (1939), закінчив історичний

факультет Московського державного університету (1939-1943; 1945-1948).

Був науковим співробітником Інституту етнографії і антропології ім. М. Міклухо-Маклая (1948-

1952), Інституту етнографії академії наук СРСР/РФ (1952-1999)

Брав участь у Другій світовій війні (1943-1945).

Лауреат Державної премії СРСР (1977).

Кавалер срібного ордена Ацтекського Орла Мексиканської Республіки (1995).

Кавалер Великої золотої медалі президента Гватемали (1990).

Персональний гість президентів Гватемали Вінісіо Сересо Аревала (1990) і Мексики Салінасом де

Гортарі (1995).

Спеціалізувався з проблем етнографії Центральної Америки, семіотики, порівняльно-історичного

мовознавства, математичних методів дослідження невідомих писемностей, археоастрономії,

шаманізму, еволюції мозку, теорії колективу.

Друкувався в журналі «Культура і життя».

Як майяніст дебютував статтею «Стародавня писемність Центральної Америки» (1952).

Потім настала черга наступних доробків: «Система письма стародавніх майя» (1955), «Промовисте

дерево: про дослідження стародавньої писемності острова Великодня» (1957), «Населення

Мексики і Центральної Америки до іспанського завоювання» (1959), «Писемність індійців майя»

(1963), «Характеристика мови протоіндійських написів/Попереднє повідомлення про дослідження

протоіндійських текстів» (1965), «Формальний опис протоіндійських зображень» (1972), «До

питання про класифікацію сигналізації» (1973), «Ієрогліфічні рукописи майя» (1975).

У Мехіко (Мексика) вийшло тритомне видання «Дешифрування, Каталог и Словник Шкарет Юрія

Кнорозова» (1999).

Переклав книгу Д. де Ланді «Повідомлення про справи в Юкатані» (1955).

У складі Російського державного гуманітарного університету створено Центр мезоамериканських

досліджень імені К.

У Мексиці знято фільм про науковий подвиг нашого земляка.

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Токарєв, Г. Єршова, Д. Келлі, І. Федорова, О.

Окладников, М. Ко, С. Добржанська, С. Вайнштейн, Т. Проскурякова, В. Авдієв, М. Альбеділь, Т.

Степугіна, Б. Волчок та ін.


***

НЕМОЖЛИВОГО НЕ ІСНУЄ,

з професійного кредо Ю. Кнорозова

Те, що створене одним людським розумом, не може не бути розгадане іншим. З цієї точки зору,

нерозв’язних проблем не існує і не може існувати в жодній з областей науки!


СПЕЦІАЛЬНІ КОМІСІЇ І Я, сумний жарт Ю. Кнорозова

Створювалися нескінченні комісії з вивозу мене до Мексики і всі члени цих комісій там вже

побували.


БИТИ ПО ДОВБЕШЦІ, за спогадів Ю. Кнорозова

Коли мені виповнилося п’ять років, ми грали в крокет і брати стукнули мене кулею по лобу. Я не

знепритомнів і навіть не запищав. Для братів все обійшлося добре, а я майже перестав бачити. А

читати, зазначу, вже умів.

Зір зрештою відновили, хоч і насилу. Мабуть, це і була свого роду «чаклунська травма». Можу

дати рекомендацію: майбутніх дешифрувальників бити по довбешці, тільки неясно як. Можна для

експерименту узяти контрольну групу – а якщо хто кінці віддасть, тому так і треба!


ЙШЛИ МИ РАЗОМ, чотиривірш Ю. Кнорозова

Тихо все; даль ясна – и куда не взглянуть

В нежном свете зари заискрились оконца

Шли мы вместе тогда, и короткий наш путь

Озарили лучи восходящего солнца…


ВСЕ ВІДДАВАВ НАУЦІ, зі спогадів С. Вайнштейна

Зі мною в гуртожитку жив Юрій Кнорозов. Він все віддавав науці, все. Одержував стипендію і

негайно купував книги, а потім у всіх позичав на їжу. Харчувався водою і хлібом.

Займався розшифровкою писемності майя. Це йому вдалося, і він став всесвітньо відомим ученим.


ПОЇЗДКУ ДО США... ЗІПСУВАЛО ЦРУ, зі спогадів Г. Єршової

Його останньою мрією, що здійснилася, стала поїздка на південний захід США, до так званих

«Чотирьох кутів». Щоправда, знайомство з індіанськими культурами США розпочалося... з

перехресного допиту, який нам і не снився в найзастійніші радянські часи. Це трапилося в

американському консульстві в Меріді, столиці мексиканського штату Юкатан. Вже давно

закінчилася як Друга світова, так і холодна війни. Йшов травень 1997 року, а ми з шефом сиділи в

приміщенні бібліотеки консульства, і нас довго і суворо допитували.

...Той травневий ранок нагадував якесь дуже старе кіно, де