«Йому (П. І. Кеппену – Л. Ф.) здавалося, що стародавні греки мали укріплення при Чортових
сходах, для захисту цього проходу з боку Байдарської долини. Звичайно, якщо б поважний автор
«Кримської збірки» побував сам на Чортових сходах, то йому легко б було переконатися в
безпідставності висловленого ним припущення: по-перше, тому, що ні на ній, ні збоку неї не було
можливості поставити фортецю, яка могла б мати вплив на охочих проникнути Мердвеном; і,
нарешті, що за необхідність була жителям Південного берега споруджувати у віддалених від них
місцях фортеці, коли такі знаходилися при них?».
...Відзначимо: Кеппен, описуючи ісари Південного берегу, і словом не обмовився, що вони
побудовані «стародавніми греками», він приписував їх діяльності греків візантійської епохи.
Кондаракі і тут явно перекручує...
ДИТИНСТВО БІБЛІОГРАФІЇ, з дисертації М. Єльникова «Біля витоків методології
книгознавства»
П. І. Кеппен, всебічний учений і в повному розумінні академік, відомий в історії російської
бібліографії своїми «Матеріалами для історії освіти в Росії» і виданням журналу «Бібліографічні
аркуші», вважав бібліографію однією з найважливіших частин словесності, освіти й культури.
Головне призначення свого журналу він бачив в тому, «аби повідомляти повні заголовки нових
книг, котрі різними мовами видаються в Росії, і пропонувати короткий виклад їх змісту. В міру
можливості до цього будуть додаватися і думки про достоїнства вчених творів», тобто критика
(«Оголошення про видання», 1824 р.).
Та все ж, судячи з пізніших висловлювань П. І. Кеппена, він зрештою схилявся до того, що
«бібліографія не критик: її справа обраховувати точно і докладно все, що писане».
Це, мабуть, пояснюється тим, що, на його думку, «в Росії бібліографія, особливо критична, ще в
дитинстві».
РУКОПИСИ НЕ ГОРЯТЬ, статті В. Назарчук «Ольвійський збірник П. І. Кеппена»
Майже сторіччя вважалося, що робота Кеппена про Ольвію або не дійшла до нас, або зовсім не
була повністю написана. Київський список рукопису (називатимемо його так) ...ще 1906 року, у
вже переплетеному вигляді, зберігався в бібліотеці Одеського Товариства історії і старожитностей.
Важко сказати, коли він зник звідти, але, як уявляється, одним з перших, вже в Києві, у Відділі
рукописів ЦНБ ім. Вернадського, в 1978 р. його виявив К. Шілік, і з 1986 р. з ним кілька разів
працювала І. В. Тункіна.
Виявивши в архівах Петербургу ще один варіант цього ж рукопису (називатимемо його
Петербурзьким списком – можливо – посланим в 1820 р. митрополитові Євгенію), вона
повідомила про обидві ці знахідки на Других читаннях пам’яті П. О. Каришковського в Одесі в
1991 р.
Повторно, для українських археологів Київський список рукопису відкрила дослідниця
Ольвійського некрополя В. Папанова.
ЦЯ ТАЄМНИЦЯ МЕНЕ ГРИЗЕ, з листа К. Келлер-Пиндикової В. Мицу
Є в мене чимало книг про Крим, все це, як і кримські засушені рослини, камені, шишки, землю я
зберігаю, як святиню, разом з ними й шматочки вапна й уламки черепиці, що чудом залишилися
від мого рідного будинку.
...Бували у нас і Короленко з Толстим (Л. М.)… Бував і композитор (або ж художник, їх же було
два Сєрових) – Сєров. Пізніше, уже за моєї пам’яті, з Коктебеля частенько приходив Максиміліан
Волошин, і його я пам’ятаю, як зараз, і дотепер згадую зі сміхом: іде, бувало, до моря в чорних
трусах – живіт круглий, запроторювати його нікуди, сам кремезний товстун. Волосся назад досить
довге, підстрижене, густа, невелика гострувата борідка, вуси – весь каштановий, а на шиї через
плечі висить рушник, так і крокує.
…Борг моєї совісті – поділитися з вами захоплюючою таємницею, яка, зовсім не виключено, стане
для вас цікавим відкриттям, а мені полегшить душу, тому що я вважаю злочином спокійно
проходити повз старовину, ігноруючи її. Археологія мене захоплювала все життя і тут, у Варні
(Болгарія – авт.), де я живу вже багато років, теж…
…Таємниця моя там, на Батьківщині, в Криму. Між Алуштою і Гурзуфом знаходиться містечко
Карабах – на даний час це туристична база, а в минулому – маєток мого прадіда академіка Петра
Івановича Кеппена (маючи інші наукові спеціальності, він був також і археологом). Волею долі я
полишила Батьківщину ще підлітком, але добре пам’ятаю рідні місця і тужу за ними.
…Садибу перетинає кордонний шлях, котрий веде з Алушти до Гурзуфа. Йдучи в напрямку від
