КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Квитка-Основьяненко Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

себе, хоч не звелиш ніколи на очі

попадатись, а я таки тобі тепер договорю, що учора хотів сказати…

– Що там таке? – спиталась Маруся, а сама злякалася так, що не можна й розказати…

– Марусю! Люблю я тебе усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі! Не сердься на

мене, не відворочуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою; дай мені її сюди, нехай пригорну

її до свого серденька та тогді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов! Що ж ти мовчиш?

Чого не глянеш а мене? Промов до мене хоч півсловечка; скажи, що ти не сердишся за мою любов.

…– Адже ж ти просватаний?

– Ні, Марусю, на кому я не сватаний і ні об одній дівчині до сієї пори і не думав.

– А хазяйська дочка? Адже він тебе бере у прийми? – сказала Маруся вже трошки сміліш, бо на

серці їй не так важко стало.

– Не тільки хазяйська дочка, та хоч би королівна, хоч княгиня, – не подивлюсь ні на кого…

…– Ох, не цілуй мене, мій сизий голубонько! Мені усе здається, що гріх нам за се… Боюсь

прогнівити Бога!

– Так я ж тобі, моя Марусенько, тим же Богом божуся, що нема у сьому ніякого гріха.


ХУДОЖНЄ НАМИСТО, з дослідження М. Костомарова «Огляд творів, написаних українською

мовою»

Честь піднесення рідного слова на вищий ступінь розвитку, насмілюсь сказати, честь створення

малоросійської літератури, належить письменнику, який приховав себе під вигаданим ім’ям

Основ’яненко.

…Краща похвала Основ’яненкові… полягає в тому, що навіть ті, які нічого не читають, взялися із

вдоволенням за його повісті; але всім цим не обмежуються його літературні заслуги… Багато хто

вважав головним достоїнством творів Основ’яненка комізм, але, на мою думку, це другорядна

якість перед невичерпним джерелом почуття.

Письменник сприймає передане йому народом і повертає йому від нього взяте повним і

усвідомленим…; збирає перли і створює з них художнє намисто.


НА БАСКОМУ УКРАЇНСЬКОМУ КОНІ, з відгуку О. Бодянського на «Малоросійські повісті»

Г. Квітки-Основ’яненка

Хвала панові Грицькові, який першим так сміливо й таке мальовничо ввірвався на баскому

українському коні і галузь нині всіма улюбленого розповідного роду.

ОДИН З ПЕРШИХ ТАЛАНТІВ, з рецензії журналу «Сучасник» в 1838 р.

Між сучасними творцями повістей автор (Квітка-Основ’яненко Г. – авт.), що взяв ім’я Грицька

Основ’яненка, – без сумніву, один з перших талантів, навіть і не в Росії тільки.

Природа наділила його такою тонкою спостережливістю характерів, дивакуватостей і всіх сторін

життя, що прекрасне народжується під його пером без найменшого зусилля… Зображуючи

простонародний побут – цей камінь спотикання для найщасливіших письменників, він риси не

внесе зайвої і жодним словом не зашкодить…


ЗАПОЧАТКУВАВ НОВУ НАЦІОНАЛЬНУ ПРОЗУ, з дослідження О. Гончара «Григорій

Квітка-Основ’яненко»

Квітка-Основ’яненко… розв’язав цілий комплекс назрілих проблем літературного життя,

переконливо продемонструвавши високі естетичні можливості української літературної мови, її

придатність для розробки серйозних психологічних тем у прозових жанрах, поклав початок

розвитку нової української прози. Це було етапне явище в усій українській літературі, в розвитку її

реалізму і народності.

…Внесок Г. Ф. Квітки-Основ’яненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний

прозаїк і драматург посилив громадянськість, соціальну проблемність нової української

літератури, її викривальну спрямованість проти вад суспільного буття. Широко відкрив він двері у

«велику літературу» національно-народному героєві – представникові… селянства – як

центральній постаті, що визначала розвиток сюжетів творів.

Ним були закладені основи нової української прози, введені жанри повісті, оповідання, соціально-

побутової комедії…


ПІДТРИМУВАВ ІДЕЮ ЄВРОПЕЇЗАЦІЇ, з статті О. Клековкіна «Театр вояжерів»

У своїй останній п’єсі – «Вояжери» – Квітка ще жорсткіше і повніше змалював… ідею

багатовекторної європеїзації. Щодня від трактиру «поблизу неважливого містечка» відправляється

«дилижанець за кордон», що везе елітних панів-вояжерів, кожний з яких має свою ідеологічну

програму.

Ось, наприклад, Олександра Іванівна: «Повітря бридке, сільське, мужицьке... сівши в диліжанс і

їдучи по шосе, я, звичайно, буду спокійнішою... а переїхавши кордон? Радість! Захоплення! Зітхну

європейським