КАЧЕНОВСЬКИЙ Михайло Трохимович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Критик, перекладач, історик, видавець. Псевдонім – З. Доленг-Ходаковський.
З міщанської родини.
Народився 1 (12) листопада 1775 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 19 квітня (1 травня) 1842 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований
на Міуському цвинтарі.
Закінчив Харківський колегіум (1788).
Служив в Катеринославському козачому рушенні (1788-1793), Харківському магістраті (1793-1795), Таврійському гренадерському полку (1795-1796), Ярославському піхотному полку (1796-1801), працював бібліотекарем (1801-1808), керівником канцелярії (1808) О. Розумовського, викладачем Московських академічної гімназії і університету (1805-1837), ректором Московського
університету (1837-1842).
Академік Російської (1819) та Петербурзької академії наук (1841).
Член Товариства любителів російської словесності (1819).
Засновник т.зв. скептичної школи в історіографії, закликав переглянути російську історію, критикував «Історію держави Російської» Карамзіна.
Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Новини російської літератури», «Наукові записки
імператорського Московського університету», «Іппокрена», «Праці Товариства любителів
російської словесності».
Як літератор дебютував в журналі «Іппокрена» оповідкою «Відпускна жайворонку» (1799).
Потім настала черга вірша «Відчуття після прочитання «Орла» (1799), «Паралельні місця в
російських літописах» «Про джерела для російської історії», «Короткий випис про первісні
народи, які мешкали в Росії» (усі – 1809), статей «Погляд на успіхи російського красномовства в
першій половині поточного століття», «Розмірковування про хвальні слова Ломоносова» (обидві –
1812), «Дещо про прадавню російську нумізматику» (1817), «До панів видавців «Українського
вісника» (1818), «Від київського мешканця до його товариша» (1819), «Історичний огляд
прадавнього російського законодавства» (1822).
Наш земляк – автор книг «Учбова книга давньої грецької мови» (1807), «Два розмірковування про
шкіряні гроші й Руську правду» (1849).
К. також видав «Бібліотеку повістей і анекдотів» (1816-1817).
Переклав Р. Блумфільда, Н. Леонара, А. Коцебу, В. Скотта, К. Віланда, Д. Байрона, «Грецьку
хрестоматію Якобса».
Серед друзів та близьких знайомих К. – О. Бодянський, А. Антонський-Прокопович, В.
Жуковський, С. Глинка, С. Аксаков, М. Дмитрієв, В. Ізмайлов, К. Аксаков, М. Погодін, І. Аксаков, М. Писарєв, М. Станкевич, Т. Грановський, І. Давидов, С. Строєв, С. Соловйов, К. Рульє, Д.
Дашков та ін.
***
УСВІДОМЛЕННЯ ОБОВ’ЯЗКУ, з життєвого кредо М. Каченовського
Ясне усвідомлення свого обов’язку – понад усе.
ГЕНЕРАЛ ПРОЇХАВ, І ВСЕ ЗАТИХЛО, з статті М. Каченовського «Від київського мешканця
до його товариша»
У нас в Києві, як і скрізь, з жадібним задоволенням читають Історію держави Російської...
...Кожен погодиться зі мною, що важливий доробок цей матиме корисний вплив на розуми і що
кожен ревно думаючий син Росії повинен прийняти його з відчуттям вдячності. Ось моя думка, ось думка багато наших знайомих.
Але віддаючи належну справедливість праці і таланту, я вельми не згоден із закоренілими
поклонниками, які турбуються єдино про те, аби божок їхній всім і кожному здавався ідолом, який
не помиляється, мов тибетський Далай-лама.
...Вийшла Історія держави Російської, і негайно панове редактори журналів, кожен у свою чергу, віддали честь їй високопарним вітанням, як військові караули генералові... Генерал проїхав, і все
затихнуло. Жоден з редакторів не осмілився, прочитавши творіння, сказати щось ділове, корисне
або хоч цікаве для публіки (якщо не для автора, бо він може й не читати рецензій)!
...Не знесу, не стерплю, не допущу, і на перший раз, до сорому столичних ваших журналістів, почну розглядати передмову до Історії держави Російської, в якій багато місць захоплюють мою
душу, але де також є дещо таке, що вводить слабку мою голову в спокусу критиканства. Ти
перший одержиш моє писання з повним правом надрукувати його де завгодно...
ГРЕК ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, з статті В. Ремарчука «Каченовський Михайло Трохимович»
Походить з незнатної й небагатої сім’ї виноторговця грека Трохима Дем’яновича Качоні. До
чотирнадцятирічного віку вчився латинській і грецькій мовам в Харківському
