Карнеев Егор (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



КАРНЄЄВ Єгор Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Перекладач.

З дворянської родини.

Народився 7 (18) березня 1773 р. в с. Червоному Куті Харківської губернії Російської імперії (нині

– Лозівський район Харківської області України).

Помер 5 (17) січня 1849 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався в Харківських колегіумі та дворянському училищі, Московському університеті.

Служив сержантом Семеновського полку (1789-1796), капітаном чергування при фельдмаршалові

Рєпніну (1796-1798), інспекторським ад’ютантом при генералові Лассі (1798), був цензором

Віленської цензури (1800-1801), експедитором в канцелярії генерал-прокурора Сенату (1801-

1802), правителем канцелярії архангельського (1802) та миколаївського (1803-1805) губернаторів,

чиновником (1805-1811) та директором департаменту мануфактур та зовнішньої торгівлі

Експедиції державного господарства (1811—1816), управляючим Департаменту гірських та

соляних справ (1824-1825), директором Гірського кадетського корпусу (1824-1825), членом ради

міністерства фінансів (1824-1825), попечителем Харківського учбового округу (1825), членом

Головного правління училищ (1825-1834), генерал-лейтенантом Корпусу гірських інженерів (1834-

1837), сенатор Межового департаменту (з 1837).

Почесний член Московського товариства дослідників природи (1826).

Почесний член Харківського університету.

Друкувався в журналах «Маяк», «Гірничий журнал».

Перу К. належить перший переклад твору Цицерона «Про старість» (1795), а також переклади

анонімної філософської повісті «Пригоди Боніквеста, сина Целестінова, обивателя щасливої

країни Інтра» (1800), «Божественної філософії» Дю Туа (1818), «Духу законів» Ш. Монтеск’є

(1839), книги «Христос перед віком, або Нові свідчення наук на користь католицизму» Розеллі де

Лорга (1845), «Віршованих перекладів псалмів» (1846), «Творінь Тертулліана» (1847), «Творінь

Лактанця» (1848).

Місцезнаходження перекладів книг «Характери» Ж. де Лабрюйєра та «Проти Цельса» Орігена

невідоме.

Не збереглися й «Нотатки».

Варто зауважити, що К. не поділяв ідей свободи та рівності, вважаючи їх не тільки невгодними

богу, а й «божевільними». Причому такими, що можуть, захопивши людей, справлять врешті-решт

згубний вплив на існуючий суспільно-політичний лад. У свою чергу, відстоював православні й

монархічні позиції, виявляючи у низці випадків антизахідні настрої.

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Бурачок, М. Каченовський, З. Карнєєв, Б. Лассі, В.

Любарський, Х. Чоботарьов, М. Магницький, Є. Канкрін та ін.


***

ВЛАДА

ВІД БОГА

, з політичного кредо Є. Карнєєва

Доля влади вирішується Богом.

КОМПРОМЕТУЮТЬ НАЦІЮ, з офіційної записки Є. Карнєєва «Про російсько-американську

компанію»

Не надала уряду жодного публічного акту, який міг би дати хоча б слабке поняття про діяльність

компанії.

...Недовірливість ...до такого ступеня тягнеться, що акції її, які перебувають в руках приватних

осіб, у вартості своїй приходять в чималий занепад.

...Накликати відповідальність цілої імперії або, принаймні, дати привід для невигідних висновків

про цілу націю і перервати назавжди торгові зв’язки з Росією.

...У відновленні між монархом і компанією посередника – міністра внутрішніх справ, якому вона

зобов’язана буде... надавати повні свої звіти, і перебувати під безпосереднім його наглядом.

БЛИСКУЧИЙ РОЗУМ, з листа В. Любарського П. Язикову

Березень 1825 р., Петербург

Любий Петре Михайловичу! Ви без сумніву знаєте через Олександра Михайловича (Язикова. –

авт.) про те, що я мав намір прочитати ваш чудовий твір…. Це вже я виконав. Комітет прийняв

статтю вашу з відмінною оцінкою.

І внаслідок цього за сміливою моєю пропозицією ви одноголосно обрані нашим членом-

кореспондентом, тому і надсилаю вам при сем усі потрібні необхідні депеші.

Новий директор наш (Гірського кадетського корпусу – авт.) Єгор Васильович Карнєєв, людина

відмінного розуму і благонадійності, доручив мені особливо просити вас про сприяння нашому

вченому комітету, а також запропонувати, чи не маєте бажання знову записатися до нас на

службу, – не для того, щоб завжди бути тут під рукою. Ні, можете жити й вдома, тільки б

вважалися в нас для різних випадків, інакше комісіонером. Такі чини штатним нашим розкладом

передбачені.

Є. В. Карнєєв дуже шкодує, що раніше вас зовсім не знав...


ОБРАЛИ ПОЧЕСНИМ ЧЛЕНОМ, з історії шляхетного пансіону при Московському

університетові

У 1818 році чиновники і пансіонери одержали нові права і переваги. «По доповіді Міністра

Духовних справ і Народної освіти, Таємного Радника Князя Олександра Миколайовича Голіцина,

внаслідок представлення Попечителя Московського навчального округу, Таємного Радника Князя

Андрія Петровича Оболенського, відбувся Найвищий Указ Сенату в 14-й день лютого, за

власноручним Ї. І. В. підписом.

Цим Указом чиновникам пансіону призначені класи, і вони користуються правами і перевагами,

передбаченими для Державної служби. Вихованці, які скінчили повний курс у пансіоні вступають

на цивільну службу, залежно від ступеню їх успіхів, з чинами від 14-го до 10-го класу включно; а

на військову, як університетські студенти; і набувають вищих чинів без іспитів, визначених

Указом від 6-го серпня 1809 року».

…Разом з інспектором з представлення попечителя округу пансіону визначено мати директора і

правління.

1.У почесні члени останнього, крім директора та інспектора, запрошені дійсний статський радник

Єгор Васильович Карнєєв, а в члени –ординарний професор Михайло Трохимович Каченовський.


ВЗЯВСЯ ЗА НАВЕДЕННЯ ЛАДУ, з статті А. Ковріжних «Історія монетного кабінету

Харківського університету від заснування до тридцятих років ХІХ ст.»

Коли шухляди було приготовлено, їх не було де поставити – тоді вирішено було відкрити і

винести шафу, замкнену ще професором О. А. Дегуровим; їх відкрили і здали під розписку

професору Г. П. Успенському. Після смерті Г. П. Успенського кабінет був доручений професору

Б. О. Рейту, котрий разом з тим завідував і бібліотекою.

Новий попечитель округу Є. В. Карнєєв, оглянувши учбоводопоміжні установи університету,

знайшов, що нумізматичний кабінет знаходиться (разом з бібліотекою) у найзанедбанішому стані і

пояснював це тим, що обидві установи перебували у віданні однієї особи, яка сама заявила

попечителю, що не має часу займатися і кабінетом, і бібліотекою.

Є. В. Карнєєв запропонував університету обрати для завідування мінц-кабінетом одного чи двох

професорів і зі свого боку знаходив для цього найбільш здатним А. І. Дудровича і І. Я.

Кронеберга, для того щоб вони привели його в порядок і склали опис. А оскільки кабінет не мав

навіть простого опису, то необхідно було членам правління його оглянути і потім уже передати

рахунком і вагою речі золоті, срібні й інших металів. Рада наказала правлінню оглянути кабінет і

здати А. І. Дудровичу і І. Я. Кронебергу. Останні донесли, що призначили для приведення

кабінету в порядок по два дні на тиждень (пообідній час) і мають намір спочатку надати опис,

тобто назву кожної монети з позначенням її дати і народу; подібний же опис може бути складений

згодом самим зберігачем; потім вони додали, що не можуть обіцяти закінчити опис до кінця 1823

року, як того вимагав попечитель, просили колишніх чи описів, чи принаймні відомостей про

надходження предметів і, нарешті, указували на неточність ваг, що вживалися при зважуванні.


ЗАПРОВАДИВ АНТИЗАХІДНІ ІНВЕКТИВИ, з статті О. Шишкіна «Карнєєв Єгор Васильович»

Виконав повний і точний переклад «Духу законів» Ш. Монтеск’є. У передмові він зізнався, що,

звільнившись від «многотрудних обов’язків по службі», «пригадав юнацькі свої заняття і зважився

дозвілля присвятити літературі». Ряд ідей Монтеск’є – свобода, рівність, релігійне вільнодумство, республіканські ідеали – могли, на думку К., принадити російське дворянство і вчинити згубний

вплив на долю Росії. К. заперечує Монтеск’є з монархічних і ортодоксальних православних

позицій.

У рецензії на переклад книги наголошувалося, що численним приміткам К. «безсоромно можна

було б дати заголовок «Спростування основних положень Духу Законів, твору Монтеск’є».

У 1845 в журналі «Маяк» з’явився анонімний «Критичний огляд, очна ставка і викриття помилок

Заходу» – перекладена К. книга французького католицького письменника Розеллі де Лорга

«Христос перед століттям, або Нові свідоцтва наук на користь католицизму» – критика ідей

Освіти і спроба наукового доказу істинності біблейської історії. К. сильно відійшов від оригіналу, ввівши антикатолицькі і антизахідні інвективи, без позначення їх приналежності перекладачеві, і

навіть прямо полемізував з автором. Міркування К. підтверджували концепцію видавця «Маяка»

С. Бурачка про етапні помилки Заходу: папство – Реформація – вільнодумність – революція.

Завдяки сприянню К. був заснований «Гірський журнал» (1825).


ШТЕМПЕЛІ НАКАЗАВ ПЕРЕРОБИТИ, з розвідки П. фон Вінклера «Монети імператорської

Росії»

У вересні 1835 р. російський посланник в Мюнхені, князь Григорій Іванович Гагарін, прислав

міністрові фінансів Єгору Францевичу Канкріну в обмін на російські срібні монети, 15

конвенційних талерів, викарбуваних за наказом баварського короля Людвіга I. Між ними

знаходився один, на сторонах якого зображені були портрети: на лицьовій – короля, а на

оборотній, в кухлях, в центрі – королеви, а навколо – всіх дітей їх. Талер цей дуже сподобався

Канкріну, і йому прийшла думка викарбувати подібну монету, помістивши на ній зображення

Імператора і всього Його сімейства.

І ось 12 вересня Канкрін пише листа до керівникові департаменту гірських і соляних справ,

генерал-лейтенантові Карнєєву, в якому просить того негайно «вельми таємно виготовити

штемпель 1 1/2 рублевої монети» із зображенням подібно до прикладеного талера, з одного боку

портрета Государя Імператора, з іншого – портрета Її Величності, а навколо всіх Царських Дітей.

13 вересня Карнєєв віддав про те наказ начальникові монетного двору, генерал-майорові Елерсу, а

вже 16 числа Єгору Францевичу був поданий на затвердження пробний знімок, виконаний

медальєром Уткіним. За зразок портретів Великих Князів було взято зображення їх на табакерці

кн. Олександра Миколайовича Голіцина, а Імператриці і Великих Княжен – портрет роботи

Крюгера. Замість німецького напису на талері «благословення Неба» (Бога), міністр наказав

помістити номінал монети і рік.

На початку грудня штемпелі були вже готові, і 6-го числа в день тезоіменитства Государя гр.

Канкрін підніс імператорові 36 монет. Вони призначалися для власного вживання його величності,

і всього їх було 46 штук: 15 хороших екземплярів, 21 з недоліками і 10 поганих.

Государ Микола Павлович залишився дуже задоволений і власноручно написав олівцем на

доповідній записці міністра: «Вельми дякую: схожість є... двох дочках і в старшому синові; проте

дружина схожа на покійну матінку».

7-го грудня Государ сказав гр. Канкріну, що портрет Імператриці дуже не схожий і треба його

змінити. Штемпелі наказано було переробити.


ЛЮБИВ КАДЕТІВ, зі спогадів А. Іванова

Маючи м’який характер і ніжне серце, він любив кадетів і прагнув поліпшити їх становище.

Ведучи скромне родинне життя, Є. В. К. розпорядився, щоб кожну неділю і кожне свято, коли не

було класних занять, до нього присилали по черзі двох з кращих вихованців на обід і на цілий

день.

Таку відзнаку кадети цінували дуже високо.