І однією із заслуг Клавдія Єгоровича називає таку: любов до дітей, постійну турботу про них.
КОМУ НАЛЕЖИТЬ МУЗЕЙ, з статті С. Медофф «Двері в минуле. Відчиняйте»
Одним із засновників Луганського патронного заводу був артилерійський офіцер Клавдій
Єгорович Кабалевський. До речі, простих людей стали величати за високу кваліфікацію і культуру
«справжніми джентльменами». У музеї є фото 1906 року, де директор знятий з робочими.
...З 1895 року почався другий період історії Луганського чавуноливарного заводу, який
перепрофілювався в патронний завод. ...Справжній розквіт підприємство переживало в період так
званого застою. Основне виробництво залишалося патронним... Тут працювало 18 тисяч чоловік,
забезпечуючи країну найрізноманітнішою продукцією: роботизованими центрами з ЧПУ і
автоматичними лініями, буровими установками і вакуумною технікою, токарними патронами і
вузлами тракторів, друкарськими машинками, замками, іграшками, всього не перерахуєш.
Причому завжди прагнули зберігати традицію першості. Колективу було чим гордитися: свого
часу 10 медалей ВДНГ одержали за створення принципово нових механізмів.
...Музей народився, коли патронний вже називався верстатобудівним заводом ім. Леніна. ...У 2003
році будинок музею продали індустріальному банкові, і експонати розмістилися в іншому
приміщенні... Економічна криза, майже повна розруха, розкрадання фондів, санація...
– Недавно будівлю знову продали, – нарікає Юрій Олександрович Темник. – Так само можна і
прапор полку продати. Я був готовий зібрати небайдужих людей і пікетувати, але керівництво
дуже ввічливо запропонувало переїхати до заводоуправління, запропонувало величезний зал і
кімнату на першому поверсі поряд з охоронною сигналізацією. Сказали: складете туди поки що
експонати... Там вони й лежать. Бо через тиждень мені заявили, що зал виділити немає
можливості.
Саме проводити міський референдум: кому повинен належати музей Луганського
верстатобудівного заводу – державі в особі міста чи окремим громадянам в особі закритого
акціонерного товариства?
