Офіційним роком народження Луганська вважається 1795-й, коли вийшов указ Катерини II про
створення Луганського ливарного заводу. Однак, на думку Юрія Темника, справжнім роком
народження Луганська слід вважати 1754-й, коли на територію селищ Красний Яр, Кам’яний Брід
і Вергунка увійшов російський гусарський полк Шевича: «Це були серби, європейськи освічені
люди, які принесли в ці місця православ’я. Вони ж знайшли тут кам’яне вугілля й першими почали
добувати і використовувати його».
...1882 року указом імператора Луганськ отримав статус повітового міста. А в 1892-1895 рр., після
закриття ливарного заводу, в Луганську було збудовано патронний завод. Його першим
начальником став Клавдій Єгорович Кабалевський. Він відкрив школу для дітей майстрів,
призначив їм стипендії.
...Верстатобудівний завод імені В. І Леніна стоїть на площі, з якої починалося колись місто
Луганськ. Тоді вона називалася Базарною. Сьогодні це історичне місце виглядає досить
жалюгідно, занедбано. Юрій Темник мріє про те, що міські власті звернуть нарешті увагу на
площу, наведуть тут лад. Тоді можна буде перенести сюди з території заводу чудовий пам’ятник
луганським майстрам роботи нашого земляка скульптора Можаєва.
З ЮНИХ ЛІТ ПРИВЧАТИ ДО НАЧАЛЬСТВА, з історичної довідки Луганського професійного
машинобудівного ліцею
Сімнадцятого жовтня 1826 року начальник Луганського гірничого округу та Ливарного заводу
Август Августович Гес де Кальве в своєму листі до гірничого департаменту, котрому був
підпорядкований завод, звітував про свої діяння протягом 4-х років правління. Перерахувавши
виробничі справи та нововведення, він рапортував про будівництво нової лікарні, відкриття
заводського музею, бібліотеки: «Генваря 23 1823 року учредил Горну школу».
Так 185 років тому почалась історія першого навчального закладу міста – гірничозаводської
школи – праматері сьогоднішнього Луганського професійного машинобудівного ліцею. До неї
приймались діти чиновних осіб, а також майстрів та робітників заводу. Головним завданням
школи була підготовка кваліфікованої робітничої зміни.
У рапорті-довідці до Головного артилерійського управління про завдання школи відзначалось:
«Школа повинна підготувати майстрів та робітників для Патронного заводу( їхніми майбутніми
керівниками). Необхідно, щоб учні з малих років звикали до заводського начальства і вважали б
себе ніби частиною заводу».
На початку 20 сторіччя начальник патронного заводу генерал-майор Кабалевський Клавдій
Єгорович посилає до головного артилерійського управління план-креслення шкільного будинку,
його кошторисну вартість і просить відпустити кошти для його спорудження.
Було визначено й місце для будови – у дворі обивателя Сидорова Т. С., у якого знімалося
приміщення для колишньої школи. Однак початок війни з Японією у 1906 році не дозволяв казні
виділити необхідну суму і відтягав новосілля.
Школу відкрили 11 лютого 1906 року, керівництво нею було доручене полковнику Максименку
М. С.
ЩЕ Й ТЕЛЕФОННИЙ ЗВ’ЯЗОК, з інформації агенції cxid.info «Першому начальникові
Луганського патронного заводу Кабалевському присвячена виставка в науковій бібліотеці»
Презентація книжкової виставки, присвяченої 160-річчю з дня народження першого начальника
патронного заводу Клавдія Кабалевського, відбулася в Луганській обласній універсальній
науковій бібліотеці імені Максима Горького.
Представлені матеріали з фондів бібліотеки і музею Луганського верстатобудівного заводу, які
розповідають про діяльність першого начальника заводу на території Кам’яного Броду з 1892 по
1906 рік. Співробітники бібліотеки розповіли про історію створення Луганського патронного
заводу, яким керував К. Кабалевський і про його внесок у розвиток міста в кінці 19 сторіччя.
Так, за час діяльності Клавдія Єгоровича була надана значна допомога в будівництві і
впорядкуванні міста. Крім того, на підприємстві стали застосовувати нові технології. Зокрема,
було встановлено телефонний зв’язок.
ЛЮБИВ ДІТЕЙ, кореспонденції А. Кобельнюка «Чому декому було «сухо» на березі річки»
В кінці восьмисотих – початку дев’ятисотих років керував Луганським патронним заводом
Клавдій Єгорович Кабалевський. Його правнук – знаменитий композитор Дмитро Кабалевський
«розкопав» багато відомостей про свого прадіда і тепло відгукується
