ДУШКІН Олексій Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Архітектор.
З родини службовця.
Народився 11 (24) грудня 1903 р. в с. Олександрівці Харківської губернії Російської імперії (нині –
Богодухівський район Харківської області України).
Помер в 1977 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому цвинтарі.
Закінчив архітектурний факультет Харківського будівельного інституту (1930).
Працював робітником складу губнаросвіти (1919-1920), техніком-будівельником
держхолодильника №2 (1920-1921), інженером-будівельником Гіпрозему УРСР (1930-1932),
архітектором майстерні №3 Мосради (1933-1939), архітектором відділу «Метропроект»
Московського метробуду (1940-1941), керівником Центральної архітектурної майстерні
Міністерства шляхів сполучення (1943-1951), головним архітектором інституту
«Метрогіпротранс» (1951-1959), викладачем Московського архітектурного інституту (1947-1974).
Член-кореспондент академії архітектури СРСР (1950).
Член правління Союзу архітекторів СРСР.
Тричі лауреат Державної премії СРСР (1941; 1946; 1949).
Заслужений діяч мистецтв Мордовської і Бурятської АРСР.
Віддавав перевагу простим, строгим формам, іноді з використанням мотивів давньоримської
архітектури.
Д. – автор-архітектор урядової комісії з проектування міст Донбасу при Раді народних комісарів
України: розробляв генеральні плани міст Горлівка і Краматорськ.
За його проектом, виконаним разом з Е. Гамзе, зведено автодорожній інститут у Харкові (1932).
Наш земляк керував проектуванням залізничних вокзалів у Волгограді (1944), Сімферополі
(1950), Дніпропетровську (1947-1950), Сочі (1948-52).
Багато його задумів втілено у життя в м. Москві. Це, зокрема, Будинок Рад (1932-1933), Палац
радіо (1933),
Станції метро «Маяковська» (1933), «Кропоткінська» (1935), «Павелецька-радіальна»,
«Автозаводська» (обидві – 1943), «Новослобідська» (1952), будинок біля Червоних воріт (1951).
універмаг «Дитячий світ» (1955-1956), санаторій в м. Сочі (1956).
Д. має безпосереднє відношення до спорудження Пантеону героям Вітчизняної війни в м. Москві,
пам’ятника захисникам Заполяр’я в м. Сєвєроморськ, монументу Перемоги в м. Новгороді,
монументу-ансамблю на честь 850-річчя Володимира в м. Саранськ.
Керував роботами з маскування промислових об’єктів і будівництва бомбосховищ (1941).
На будівництві станції метро «Маяковська» вперше бетон внутрішніх опор замінили металом,
перетворивши в такий спосіб важкі пілони на витончені колони.
У м. Москва (РФ) з нагоди 100-річчя з дня народження нашого земляка в Головному музеї
архітектури пройшла виставка «Олексій Миколайович Душкін. Архітектура 1930-1950-х « (2003).
Серед друзів та близьких знайомих Д. – О. Бекетов, Б. Мезенцев, Б. Тхір, Г. Хилькевич, К.
Соломонов, Я. Додіца, Е. Гамзе, В. Сімбірцев, В. Андрєєв, К. Алабян, Д. Рябічев, М. Марковський,
Я. Ліхтенберг, М. Манізер, М. Князєв, П. Корін та ін.
***
ОПТИЧНИЙ ОБМАН
, з творчого кредо О. Душкіна
Оптичний обман не приносить результатів, архітектура має орієнтуватися на постійне оновлення,
розвиток, створення нових форм.
ПРИРОДНІСТЬ ПЛАСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА, з статті О. Душкіна «Моє архітектурне
кредо»
Засобами архітектурної мови можна висловити дуже багато чого. Якщо наші концепції
знаходяться в згоді з законами гармонії і технікою, пластичне мистецтво стає природним, як
дихання, а не служить прикриттям нашої слабості.
Протягом понад тридцяти років я говорю: геть помилкову тектоніку, яка зводить нанівець як
конструктивні досягнення, так і зусилля прохідників, котрі сантиметр за сантиметром
відвойовують підземний простір. Навіщо, приміром, колони «Площі Ногіна» одягнені в широкі
мармурові «спідниці»? Там, де можна, треба, безперечно, «затягувати корсет».
В архітектурі, яка повинна виростати в специфічних реальних умовах (маю на увазі підземність) і
економічних обмежень, жорстко встановлених функціональних програм, доступних матеріалів і
освоєної технології, особливо важливо дотримуватися принципу дбайливого ставлення до
масштабів внутрішнього простору, підпорядковуючи оптимально вирішені габарити конструкції
відчуттю інтер’єра.
...Для безвіконного метро життєво важливе світло – органічний структурний елемент, здатний
оживити матеріал, підкреслити просторові рішення. Організація
