країні. Тому мене збентежили слова, в яких я вловив відтінок, що це не так страшно, бо це нібито
минулий день, і зараз залишилися залишки Дроздових. Нічого подібного! Дроздових тисячі і
зараз.
...Книга Дудінцева – це нещадна правда, яка єдино потрібна народу на його важкому шляху до
нового суспільного ладу. Книга Дудінцева – це дуже серйозне попередження...
***
СИМОНОВ ЗРАДИВ,
зі спогадів В. Дудінцева
1956 рік. Перше засідання пройшло під девізом: «так, роман критичний, але критика спрямована
проти бюрократії, яка заважає прогресу, і відповідає духу XX з'їзду партії». Потім група
переляканих збігала до ЦК, і почалося...
Одна дама прямо танцювала на трибуні, рвала гіпюр на грудях і волала, що цей Дудінцев...
замахнувся на наше святе! Інша, дитяча письменниця, теж кричала відчайдушним криком. Казала,
що якби до нас прийшли американці, вони б усіх перевішати, а ось Дудінцева посадили б у Москві
мером!
Під кінець, з гідністю, на трибуну вийшов Симонов і сказав: «Я припустився помилки...
передоручення ...втратив пильність, яка має бути у головного редактора! Він цим скористався і
протягнув своє очорнительський, страшний твір... Я готовий відповідати!»
І тут я впав, в буквальному сенсі цього слова.
***
СОЦРЕАЛІЗМ З ЛЮДСЬКИМ ОБЛИЧЧЯМ
, з передачі Б. Парамонова «Пам’яті Дудінцева»
Роман «Не хлібом єдиним» ...став світовою сенсацією і найрепрезентативнішим феноменом
знаменитої післясталінської «відлиги»... Вважається, що роман Дудінцева …не відрізняється
високими художніми достоїнствами; я з цим не цілком згоден. Це вкрай цікаве явище того, що
називається соціалістичним реалізмом. Був чи не спеціально з приводу Дудінцева вигаданий
корелят: соцреалізм з людським обличчям.
...Чи слід вважати «Не хлібом єдиним» бездоганно ліберальним твором? Чи був роман навіть,
скажімо так, антисталіністським? ...»Не хлібом єдиним» – роман цілком радянський. Цю
лояльність автора ставити під сумнів ні в якому разі не можна. У романі, та й загалом у світогляді
Дудінцева, сильні релікти саме соціалістичного реалізму.
...Але Дудінцев знайшов дуже вдалий прийом пом'якшення свого демонічного героя: він дав йому
напарника в особі напівбожевільного професора Бусько. Це він вимовляє в романі промови про
самотність творця, який стоїть високо над людьми, які зневажають «першоповерхову
психологію». Взагалі вдалим було те, що Дудінцев переніс титанічну активність соцреалістичного
героя до сфери індивідуальної творчості.
ПЕРШИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ СКАНДАЛ ЕПОХИ, з інтерв’ю С. Говорухіна О. Віслову
– Станіславе Сергійовичу, ...звернення до роману «Не хлібом єдиним» ...уявляється ...жестом
чи не свідомо провокаційним. Адже за всіх своїх безсумнівних достоїнств, ...книга Дудінцева
– це, перш, за все, «відчайдушно» радянський (незважаючи на весь її обновленський пафос)
літературний матеріал.
– Так, звичайно, це продукт радянської літератури, навіть зразок соцреалізму. Але, з іншого боку, не треба забувати, що роман Дудінцева – це й перший літературний скандал тієї епохи. ...Вже
потім сталися скандали з Пастернаком, з Солженіциним... Але цей, що трапився в 56-му, був
найпершим...
– А коли, до речі, ви самі вперше прочитали «скандальну» книгу?
– Так тоді ж і прочитав. Разом з усією країною, в «Новому світі». Сидів у читалці і замість того, щоб готуватися до іспитів, захлинаючись, читав «Не хлібом єдиним»... Сьогодні, через півстоліття, він, звичайно, застарів, втратив актуальність... Хоча, якщо серйозно розібратися, нічого він не
втратив.
Але я, екранізуючи його, не тішив себе будь-якими ілюзіями і заздалегідь чітко розумів, що
публіці наших нинішніх кінотеатрів – публіці, яка складається в основному з тінейджерів, з
двадцятип’яти-, тридцятирічних найдостойніших представників офісної дурі, – це все абсолютно
не потрібно.
– ...Так для кого ж ви в такому випадку зараз творите? Для вузького кола? Для себе?
– Та публіка, яку я вважаю «своєю» і для якої знімаю – а це мільйонна аудиторія, – вона, на жаль, сьогодні не ходить в кіно. Одним цей похід не по кишені, інші, давно переставши чекати чогось
доброго від сучасного кінорепертуару, таким чином просто втратили цю звичку, третім осоружний
сам запах нинішнього кінотеатру... Адже це «двоскладове» слово і поняття, по суті, втратило
другу свою складову – якщо поруч
