КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Голицина (Духовская) Варвара [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ГОЛІЦИНА (ДУХОВСЬКА) Варвара Федорівна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мемуаристка.

З поміщицької родини.

Народилася 22 січня (3 лютого) 1854 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Померла не раніше 1913 р. Точна дата і місце не встановлені.

Отримала домашню освіту.

Друкувалася в журналі «Російський вісник».

Наша землячка – автор книг «З щоденника росіянки в Ерзерумі в 1878 р.» (1878), «З моїх

спогадів» (1900), «Туркестанські спогади» (1912).

Видрукувала спогади про відкриття пам’ятника О. Пушкіну в Москві (1880).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – О. Іванова, К. Случевський, М. Шанявський та ін.


***

ЗАЛИШАТИСЯ ЧЕСНИМ ПЕРЕД СОБОЮ

, з творчого кредо В. Голіциної (Духовської)


Бути чесним перед самим собою.


ТЕЛЕГРАФНА ЛІНІЯ НЕ ВИТРИМАЛА, зі спогадів В. Голіциної (Духовської)

Приїхали ...три губернатори: Унтербергер, Мацієвський і Арсеньєв, щовечора вони радяться у нас.

З семи годин ранку до одинадцяти ночі в нашому будинку величезне зборище генералів і офіцерів;

у обох залах, за окремими столами, йде посилена робота, пишуть і розбирають шифровані

телеграми, які так і літають між Хабаровськом і Петербургом.

Телеграфна лінія не витримала, зіпсувалася, і декілька днів ми були без депеш; важлива

шифрована телеграма, послана Ванновським (військовим міністром. – авт.), йшла цілих шість

днів.


ЩЕ Й З МУЗИКОЮ, з щоденника В. Голіциної (Духовської)

Військове зібрання оброблено наново, лакеї одягнені в лівреї, двічі на тиждень влаштовуються

карткові вечори з музикою.


НА КИПЛЯЧОМУ ВУЛКАНІ, з розвідки С. Лур’є «Історична етнологія»

Віра в російсько-тубільні школи росла, хоча зростання самих шкіл просувалося поволі. На 1 січня

1903 року на весь Туркестан їх було менше сотні і вчилися в них менше трьох тисяч учнів (у

мусульманських школах в цей же період вчилося майже вісімдесят тисяч осіб). На виправдання

посилалися на непідготовленість місцевого населення до навчання в російських державних

школах. Проте «непідготовленість повинна б зменшитися з роками», а на практиці спостерігалася

протилежна тенденція.

Тоді виникає дивна ідея, що за знання російської мови треба платити тубільцям гроші –

встановити відповідну премію. Раніше хрещені інородці переходили назад в іслам і, понад те,

«деякі корінні росіяни приймають іслам, чому були приклади в Туркестанському краї».

Низка повстань, які почалися в Туркестані з дев’яностих років XIX століття, показали, що всі надії

на прищеплення російської громадянськості місцевому населенню не виправдалися. «Ми живемо

тут на киплячому вулкані», – писав дружині С. М. Духовський, призначений генерал-

губернатором Туркестану 1897 року.


ОЧОЛЮВАЛА «ДАМСЬКЕ ТОВАРИСТВО», з монографії Н. Матханової «Сибірська жіноча

мемуаристика XIX століття»

Всього виявлено 27 авторів. Серед них – дев’ять уродженок Сибіру: К. Авдєєва, С. Бибикова, Є.

Дубровіна, О. Іванова, К. Капустіна, Д. Кюхельбекер, О. Петеліна, О. Непряхіна, Н. Сиязова.

Довго жили в краї ще дев’ять: Л. Аксьонова, П. Анненкова, А. Баркова, В. Бикова, М. Волконська,

Ю. Завойко, А. Созонович, М. Францева. Останню можна вважати і сибірячкою – вона була

привезена до Сибіру п’ятирічною дитиною. Можливо, сибірячкою була і А. Баркова – сім’я її

чоловіка належала до Томського купецтва.

На порівняно короткий термін – від одного до п’яти років – приїжджали до Сибіру семеро: К.

Бестужева, В. Духовська, В. Кичєєва, А. Лабзіна, Л. Полторацька, Л. Рікорд, Л. Шелгунова.

Перш ніж перейти до аналізу мемуаристики, належить відповісти на запитання: наскільки можуть

бути віднесені до населення Сибіру жінки, котрі перебували тут порівняно недовго? Нам

уявляється, що в розв’язанні цього питання треба враховувати те, чи увійшли вони до складу

місцевого товариства, чи стали жити його життям – бодай на короткий час. Дружини сибірських

адміністраторів В. Духовська, А. Лабзіна, Л. Полторацька, Л. Рікорд неминуче повинні були брати

участь в суспільному житті і навіть очолювати місцеве «дамське товариство».

...Мемуаристика XIX в. у Росії – це переважно дворянська мемуаристика, і серед авторів

сибірських жіночих мемуарів чотирнадцять дворянок – до їх переліку ми включили і доньок