ГОЛІЦИНА (ДУХОВСЬКА) Варвара Федорівна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Мемуаристка.
З поміщицької родини.
Народилася 22 січня (3 лютого) 1854 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний
центр однойменної області України).
Померла не раніше 1913 р. Точна дата і місце не встановлені.
Отримала домашню освіту.
Друкувалася в журналі «Російський вісник».
Наша землячка – автор книг «З щоденника росіянки в Ерзерумі в 1878 р.» (1878), «З моїх
спогадів» (1900), «Туркестанські спогади» (1912).
Видрукувала спогади про відкриття пам’ятника О. Пушкіну в Москві (1880).
Серед друзів та близьких знайомих Д. – О. Іванова, К. Случевський, М. Шанявський та ін.
***
ЗАЛИШАТИСЯ ЧЕСНИМ ПЕРЕД СОБОЮ
, з творчого кредо В. Голіциної (Духовської)
Бути чесним перед самим собою.
ТЕЛЕГРАФНА ЛІНІЯ НЕ ВИТРИМАЛА, зі спогадів В. Голіциної (Духовської)
Приїхали ...три губернатори: Унтербергер, Мацієвський і Арсеньєв, щовечора вони радяться у нас.
З семи годин ранку до одинадцяти ночі в нашому будинку величезне зборище генералів і офіцерів;
у обох залах, за окремими столами, йде посилена робота, пишуть і розбирають шифровані
телеграми, які так і літають між Хабаровськом і Петербургом.
Телеграфна лінія не витримала, зіпсувалася, і декілька днів ми були без депеш; важлива
шифрована телеграма, послана Ванновським (військовим міністром. – авт.), йшла цілих шість
днів.
ЩЕ Й З МУЗИКОЮ, з щоденника В. Голіциної (Духовської)
Військове зібрання оброблено наново, лакеї одягнені в лівреї, двічі на тиждень влаштовуються
карткові вечори з музикою.
НА КИПЛЯЧОМУ ВУЛКАНІ, з розвідки С. Лур’є «Історична етнологія»
Віра в російсько-тубільні школи росла, хоча зростання самих шкіл просувалося поволі. На 1 січня
1903 року на весь Туркестан їх було менше сотні і вчилися в них менше трьох тисяч учнів (у
мусульманських школах в цей же період вчилося майже вісімдесят тисяч осіб). На виправдання
посилалися на непідготовленість місцевого населення до навчання в російських державних
школах. Проте «непідготовленість повинна б зменшитися з роками», а на практиці спостерігалася
протилежна тенденція.
Тоді виникає дивна ідея, що за знання російської мови треба платити тубільцям гроші –
встановити відповідну премію. Раніше хрещені інородці переходили назад в іслам і, понад те,
«деякі корінні росіяни приймають іслам, чому були приклади в Туркестанському краї».
Низка повстань, які почалися в Туркестані з дев’яностих років XIX століття, показали, що всі надії
на прищеплення російської громадянськості місцевому населенню не виправдалися. «Ми живемо
тут на киплячому вулкані», – писав дружині С. М. Духовський, призначений генерал-
губернатором Туркестану 1897 року.
ОЧОЛЮВАЛА «ДАМСЬКЕ ТОВАРИСТВО», з монографії Н. Матханової «Сибірська жіноча
мемуаристика XIX століття»
Всього виявлено 27 авторів. Серед них – дев’ять уродженок Сибіру: К. Авдєєва, С. Бибикова, Є.
Дубровіна, О. Іванова, К. Капустіна, Д. Кюхельбекер, О. Петеліна, О. Непряхіна, Н. Сиязова.
Довго жили в краї ще дев’ять: Л. Аксьонова, П. Анненкова, А. Баркова, В. Бикова, М. Волконська,
Ю. Завойко, А. Созонович, М. Францева. Останню можна вважати і сибірячкою – вона була
привезена до Сибіру п’ятирічною дитиною. Можливо, сибірячкою була і А. Баркова – сім’я її
чоловіка належала до Томського купецтва.
На порівняно короткий термін – від одного до п’яти років – приїжджали до Сибіру семеро: К.
Бестужева, В. Духовська, В. Кичєєва, А. Лабзіна, Л. Полторацька, Л. Рікорд, Л. Шелгунова.
Перш ніж перейти до аналізу мемуаристики, належить відповісти на запитання: наскільки можуть
бути віднесені до населення Сибіру жінки, котрі перебували тут порівняно недовго? Нам
уявляється, що в розв’язанні цього питання треба враховувати те, чи увійшли вони до складу
місцевого товариства, чи стали жити його життям – бодай на короткий час. Дружини сибірських
адміністраторів В. Духовська, А. Лабзіна, Л. Полторацька, Л. Рікорд неминуче повинні були брати
участь в суспільному житті і навіть очолювати місцеве «дамське товариство».
...Мемуаристика XIX в. у Росії – це переважно дворянська мемуаристика, і серед авторів
сибірських жіночих мемуарів чотирнадцять дворянок – до їх переліку ми включили і доньок