Герсеванов Михаил (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ГЕРСЕВАНОВ Михайло Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Інженер-гідротехнік. Автор першої капітальної праці з морського будівельного мистецтва на

теренах Російської імперії; теоретично обґрунтував процеси взаємодії морських споруджень з

навколишнім середовищем.

З поміщицької родини.

Народився 25 березня (6 квітня) 1830 р. в с. Нікополі Харківської губернії Російської імперії (нині

– Барвінківський район Харківської області України).

Помер 16 (29) травня 1907 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Тихвінському цвинтарі.

Закінчив Петербурзьке головне інженерне училище (1851).

Служив в Інженерному корпусі (1851-1857), працював викладачем Петербурзького головного

інженерного училища (1857-1907), консультантом будівельних робіт в Миколаївському,

Одеському, Керченському, Кронштадтському портах (1862-1868), головним інспектором

цивільних споруджень будівельно-шляхового комітету при Головному управлінні Кавказького

намісника (1868-1883), директором Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення (1883-

1907).

Лауреат Демидівської премії (1862).

Почесний член Петербурзької інженерної академії.

Один з організаторів Російського технічного товариства, його перший секретар (1866).

Засновник «Збірника Інституту інженерних шляхів сполучення».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Лекції з морських споруджень» (1861-1862),

«Кавказькі залізниці» (1874), «Нарис гідрографії Кавказького краю» (1886), «Курс портових

споруджень» (1907).

Під його керівництвом прокладено понад тисячу кілометрів воєнно-стратегічних шосейних шляхів

на Кавказі.

Зусиллями нашого земляка програми викладання в Петербурзькому інститутові інженерів шляхів

сполучення були приведені у відповідність із сучасним станом науки й інженерного мистецтва.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Е. Тотлебен, М. Остроградський, Я. Гордєєнко, В.

Соболевський, Л. Ніколаї, І. Мушкетов, Д. Жаринцов, М. Анненков, В. Курдюмов, К. Михайлов, М. Соколов, О. Гадолін, М. Цігнер, С. Глазенап та ін.


***

НЕПРАВИЛЬНІ ІНТЕГРАЛИ

, з творчого кредо М. Герсеванова

Вивчення механічних властивостей сипких тіл особливо цікаве тому, що завдяки цьому можна

легко переконатися в існуванні неправильних інтегралів.


БАЖАНІ САМЕ ТАКІ ЛЮДИ, з листа М. Герсеванова міністрові шляхів сполучення К. Посьєту

в 1884 р.

Маючи на увазі..., що для викладацької діяльності в інституті бажано б мати саме таких людей, як

п. Курдюмов, тобто тих, хто добре зарекомендував себе як на практичній діяльності, так і на

літературному терені, я маю честь шанобливо просити Ваше Високопревосходительство про

зарахування інженера Курдюмова по лінії Міністерства, тобто про надання йому прав державної

служби з метою скористатися ним – Курдюмовим для учбових цілей інституту.


УСПІШНО ПРОЙШОВ КУРС НАУК, з запису М. Герсеванова в дипломі М. Риніна в червні

1901 р.

Інститут інженерів шляхів сполучення цим оголошує, що Микола Ринін, який пройшов курс наук

в інституті і успішно витримав встановлені випускні випробування, за уявленням Ради інституту

затверджений міністром шляхів сполучення червня 29 дня 1901 року в званні інженера шляхів

сполучення з правом складання проектів і виробництва всякого роду будівельних робіт і з правом

на чин колезького секретаря при вступі на державну службу.

У засвідчення чого, згідно ст. 15 Положення про інститут, видано цей диплом від Інституту

інженерів шляхів сполучення з відбитком печатки інституту.

С.-Петербург, червня 30 дня, 1901 року.

Директор Інституту М. М. Герсеванов.


КЛАСИЧНИЙ НЕПРАВИЛЬНИЙ ІНТЕГРАЛ, з книги М. Герсеванова «Лекції з морських

споруджень»

Вивчення механічних властивостей сипких тіл є, на наш погляд, особливо цікавим з огляду на те,

що завдяки цьому можна легко переконатися в існуванні неправильних інтегралів...

Завдяки класичним працям покійного нині професора В. І. Курдюмова, відтвореним потім

берлінським професором Мюллером-Бреслау, ми маємо точні фотографічні зображення

характеристик рівнянь сипкого тіла.


ВИКОНУВАВ ОСОБЛИВІ ДОРУЧЕННЯ, з статті Є. Волкова «Герсеванов Михайло

Миколайович»

Був ад’юнкт-професором з будівельного мистецтва в інженерному училищі, головним

інспектором цивільних споруд на Кавказі, де під його керівництвом побудовано понад 500 верст

військово-стратегічних шосейних доріг, і проведено багато інших будівельних робіт, виконував

особливі доручення генерал-ад’ютанта Тотлебена.

Вступивши в управління інститутом інженерів шляхів сполучення, звернув головну увагу на

приведення програми викладання у відповідність з сучасним станом науки і інженерного

мистецтва.

За його інінціативою написана низка грунтовних друкованих курсів майже з усіх предметів

викладання і заснована «Збірка Інституту інженерних шляхів сполучення», де ці курси та інші

праці викладачів публікувалися.

З 1885 р. М. Герсеванов – віце-голова комісії з побудови комерційних портів, котра в стислий час

привела в порядок головні порти країни.

Останні роки життя М. Герсеванов був головою гідрологічного комітету головного управління

землеустрою і землеробства. Багато працював в заснованому за його участю «Російському

технічному товаристві» і в кавказькому його відділенні.

Головна його праця «Лекції про морські споруди», яка стала першим капітальним твором з

морського будівельного мистецтва на теренах Російської імперії. Інші роботи стосуються

переважно економічного стану, гідрографії та іригації Кавказу (особливо Закавказзя).


РЕФОРМУВАВ ІНЖЕНЕРНУ ОСВІТУ, з нарису В. Іванова «Восьмий ректор»

З 1882 р. Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення став Інженерною академією, куди

приймалися лише особи, які мали вищу фізико-математичну або технічну освіту. Перші два курси

були закриті, а загальноосвітні предмети виключені з навчального плану. Загальне число студентів

академії обмежили 150 особами.

…Уже до 1890 р. зусиллями директора М. Герсеванова вдалося домогтися наступних перетворень:

були відновлені перші два курси й запроваджений п’ятирічний строк навчання. Приймалися

особи, що закінчили й гімназії й середні навчальні заклади; вступний іспит був єдиним для всіх. За

новими правилами ВУЗ мав за мету «готувати інженерів шляхів сполучення». Випускники

одержували «диплом на звання інженера шляхів сполучення з правом складання проектів і

виконання всякого роду будівельних робіт» (починаючи з випуску-1891).

Замість Конференції була заснована Рада інституту, головою якого були ректор (директор), член-

інспектор (помічник директора) і всі професори. Одночасно був утворений господарський комітет,

який відав фінансовою й адміністративно-господарською діяльністю.

Контингент студентів подвоїли із щорічним прийомом на перший курс 60 абітурієнтів. Штат

навчального персоналу на 1890 р. становив 12 професорів, 8 ад’юнктів (репетиторів), 8 штатних

викладачів і необхідне число позаштатних викладачів.

У 1885 р. з ініціативи М. Герсеванова педагоги розробили «Положення про техніків шляхів

сполучення» і програми іспитів на одержання звання техніка-шляховика. Їхнє навчання мало

заочно-очний характер. Цим, по суті, була започаткована середньотехнічна освіта в Росії.

Широке будівництво залізниць в 90-і роки вимагало збільшення випуску інженерів. За

Герсеванова в 1891 р. почалося будівництво Великого Сибірського шляху при особистій участі

випускників очолюваного ним інституту. Прийом на перший курс зріс удвічі-утричі, а загальне

число студентів сягнуло 890 чоловік (1896 р.).

Зусиллями М. М. Герсеванова й Ради інституту в 1898 р. був побудовано й відкрито перший

студентський гуртожиток на 50 осіб і їдальня при ньому по Обухівському (нині Московському)

проспектові, створена «студентська бібліотека» (1896).


ЯНКІ НАШІ ВЧИТЕЛІ, з розвідки С. Канна «Досвід залізничного будівництва в Америці і

проектування Транссибу»

Сучасники писали, що після спорудження Великої китайської стіни людські руки не створювали

грандіознішої споруди, ніж Транссибірська залізнична магістраль. Введення її в дію було

здійснене у відносно стислі терміни. Не останню роль в цьому зіграло широке залучення світового

досвіду.

Особлива увага була звернута на досягнення північноамериканських будівельників. Особливість

Транссибу полягала в його спорудженні «засобами і розпорядженням скарбниці».

Обмежені ресурси, нерозвинена заповзятливість і скуті капітали не дозволяли уряду сподіватися

на нескінченні переробки і поліпшення магістралі. Він вибрав реалістичний шлях розробки

«полегшених» технічних умов, який дозволяв, у разі потреби, привести Сибірську дорогу «в стан,

що задовольняє умовам інших доріг в Росії лише добудовою, а не перевлаштуванням принаймні в

головних її частинах».

Застосування такого підходу тим справедливіше, якщо врахувати майже повну невивченість

Сибіру напередодні будівництва і необхідність здійснення великої програми досліджень

придорожньої смуги, на що вказували автори вже найперших проектів Сибірської залізниці.

У Америці подібні наукові роботи проводилися ще в 1853-1854 рр. у зв’язку з вибором

найвигіднішого напряму залізниці від р. Міссісіпі до Тихого океану. Тамтешній уряд субсидуваі

340 тис. доларів, а в дослідженнях взяли участь відомі фахівці – військовий топограф Фрімонт,

гідрографи Аббот і Гумфрейс, геолог Марку. Отримані дані про рельєф, клімат, грунти, рослинний

і тваринний світ значною мірою сприяли успішному освоєнню всього Західного краю США.

Праці цих експедицій, опубліковані у Вашингтоні 1856 року в 11-ти томах великого формату з

безліччю малюнків, карт, креслень, зберігалися в бібліотеці Інституту інженерів шляхів

сполучення в Петербурзі. Згадуючи про них, професор М. М. Герсеванов пропонував

організувати подібні дослідження в Сибіру, а в окремій брошурі прямо називав американців

«нашими вчителями, оскільки вони діють на такій же великій і малодослідженій території, багато

в чому схожій з нашою».


СЛАВА ГРОШАМ, бувальщина

Михайло Миколайович Герсеванов певний час працював викладачем Петербурзького головного

інженерного училища і майже щодня зустрічався з видатним математиком Миколою

Васильовичем Остроградським, з яким вони щиро приятелювали. Повернувшись того разу

додому, останній розповів домашнім:

– Віднині ми з Герсевановим домовилися, вітаючись, не цікавитися станом здоров’я один одного,

бо це, зрештою, дурниці. Ми вирішили запитувати: «Чи є у Вас гроші?» Якщо пролунає відповідь

«Слава богу, є», ось тоді, насправді, слава Богу.