Гаршин Евгений (fb2)




ГАРШИН Євген Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, критик, мемуарист.

З дворянської родини. Брат, Гаршин В., – письменник.

Народився 15 (27) серпня 1860 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер в 1931 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Літературних містках Волкового цвинтаря.

Навчався в старобільській Олександрівській прогімназії, 3-й харківській гімназії, історико-

філологічному факультеті Харківського (1879-1881) й Петербурзького (1881-1884) університетів.

Працював викладачем низки петербурзьких гімназій, Одеського реального училища,

Сімферопольського і Таганрозького комерційних училищ.

Друкувався в газетах «Біржові відомості», «Голос», «Приазовський край», «Харків», журналах

«Вітчизняні нотатки», «Закордонний вісник», «Вісник витончених мистецтв», «Російське

багатство», «Джерело», «Історичний вісник», «Російська школа», «Зірка».

Як літератор дебютував статтею про брата-письменника в газеті «Харків» (1878).

Потім настала черга наступних доробків: «Кургани, їх розкопки, досліджування та знаходження

скарбів», «Суспільне та виховне значення археології», «Новгородські старожитності» (усі – 1888),

«Три поеми» (1889), «На берегах Дінця» (1892).

Г. – автор книги «Критичні спроби» (1888), повісті «Діти-хрестоносці» (1891), посібника для

середніх навчальних закладів «Руська література XIX ст. Досвід історії найновішої російської

словесності в біографіях, характеристиках та зразках» (1891-1895).

Перу Г. належать спогади «В. М. Гаршин», «Літературний дебют Всеволода Гаршина», «Як

писався «Рядовий Іванов».

Наш земляк досліджував життя та творчість Кобзаря. Величезну зацікавленість викликала його

стаття «Шевченко в засланні» в «Історичному віснику» (1886), в якій було вперше використано

архівні матеріали Оренбурзького краю. Публікація не лише ввела в обіг нові факти часів

шевченкової солдатчини, а й спонукала Ф. Лазаревського написати власні спогади.

З ініціативи нашого земляка був створений «Чехівський гурток».

За деякими даними, Г.-молодшим мати Катерина Степанівна завагітніла не від чоловіка, а

гувернера Завадського, з яким у майбутньому і пов’язала своє життя.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Тургенєв, О. Кніппер-Чехова, М. Чехов, І. Шамкович, Г.

Тарабрін, Г. Достоєвська, М. Морозов, Є. Лонткевич, П. Йорданов, Р. Олександрова та ін.


***

НАРОДНИЙ ДРАМАТУРГ

, з творчого кредо Є. Гаршина

Драми Олександра Островського – основа російського народного репертуару.

ЗБЕРЕГТИ ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТКУ, з листа Є. Гаршина до Таганрозької міської управи від

14 січня 1910 р.

Загальні збори членів чехівського гуртка в м. Таганрозі 13 січня ухвалили клопотати перед ...про

те, щоб таганрозьке міське управління придбало у власність від пані Коваленкової дворове місце

по Чехівськой вулиці № 47, який належить їй, із спорудами..., маючи на увазі охороняти в

недоторканності невеликого будиночку в глибині цього двору, в якому народився Антон Павлович

Чехов.

ПОПУЛЯРИЗУВАТИ ЧЕХОВА, з статті Є. Гаршина в газеті «Приазовський край»

Його ще немає, проте він буде цей чеховський гурток в Таганрозі. …Збирання живих,

безпосередніх спогадів про Чехова – це перше завдання гуртка його імені.

Друге завдання – зібрати й збирати надалі все, що десь мовиться про нього у пресі. Спільними

зусиллями й без жодних зусиль для кожного окремо, можна створити дива в цьому напрямі.

Третім завданням чеховського гуртка повинне бути розповсюдження справжнього розуміння

цього чудового письменника, всіма визнаного, але недостатньо зрозумілого. Для виконання цього

завдання треба, з одного боку, вивчати Антона Чехова, з іншого – популяризувати його.


МАВ ЖИТТЄВУ КМІТЛИВІСТЬ, з книги М. Біляєва «Гаршин»

Євген Михайлович закохався в молодшу сестру його (брата Всеволода – авт. ) дружини. За

законом православної церкви одруження двох братів на двох рідних сестрах не дозволялося. Щоб

обійти закон, потрібно було з великим ризиком вінчатися десь у віддаленій місцевості,

приховавши від священика факт родичання і давши хабара поліції.

Молоді люди дуже горювали, і Гаршин (Всеволод – авт.) з дружиною приклали чимало зусиль, аби допомогти їм. На нещастя, одруження це, здійснене з великими зусиллями, виявилося

невдалим. Брат Гаршина незабаром після весілля охолов до своєї дружини. Додатково, Катерина

Степанівна зненавиділа й другу невістку. Сварки в будинку не припинялися, і чоловік прийняв

сторону матері проти дружини. Обстановка стала настільки нестерпною, що обурена молода жінка

покинула чоловіка.

Розбіжність між братами намітилася, втім, ще задовго до цього. Євген Гаршин, на відміну від

свого старшого брата, мав життєву кмітливість. У