КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Гаршин Евгений [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ГАРШИН Євген Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, критик, мемуарист.

З дворянської родини. Брат, Гаршин В., – письменник.

Народився 15 (27) серпня 1860 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер в 1931 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Літературних містках Волкового цвинтаря.

Навчався в старобільській Олександрівській прогімназії, 3-й харківській гімназії, історико-

філологічному факультеті Харківського (1879-1881) й Петербурзького (1881-1884) університетів.

Працював викладачем низки петербурзьких гімназій, Одеського реального училища,

Сімферопольського і Таганрозького комерційних училищ.

Друкувався в газетах «Біржові відомості», «Голос», «Приазовський край», «Харків», журналах

«Вітчизняні нотатки», «Закордонний вісник», «Вісник витончених мистецтв», «Російське

багатство», «Джерело», «Історичний вісник», «Російська школа», «Зірка».

Як літератор дебютував статтею про брата-письменника в газеті «Харків» (1878).

Потім настала черга наступних доробків: «Кургани, їх розкопки, досліджування та знаходження

скарбів», «Суспільне та виховне значення археології», «Новгородські старожитності» (усі – 1888),

«Три поеми» (1889), «На берегах Дінця» (1892).

Г. – автор книги «Критичні спроби» (1888), повісті «Діти-хрестоносці» (1891), посібника для

середніх навчальних закладів «Руська література XIX ст. Досвід історії найновішої російської

словесності в біографіях, характеристиках та зразках» (1891-1895).

Перу Г. належать спогади «В. М. Гаршин», «Літературний дебют Всеволода Гаршина», «Як

писався «Рядовий Іванов».

Наш земляк досліджував життя та творчість Кобзаря. Величезну зацікавленість викликала його

стаття «Шевченко в засланні» в «Історичному віснику» (1886), в якій було вперше використано

архівні матеріали Оренбурзького краю. Публікація не лише ввела в обіг нові факти часів

шевченкової солдатчини, а й спонукала Ф. Лазаревського написати власні спогади.

З ініціативи нашого земляка був створений «Чехівський гурток».

За деякими даними, Г.-молодшим мати Катерина Степанівна завагітніла не від чоловіка, а

гувернера Завадського, з яким у майбутньому і пов’язала своє життя.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Тургенєв, О. Кніппер-Чехова, М. Чехов, І. Шамкович, Г.

Тарабрін, Г. Достоєвська, М. Морозов, Є. Лонткевич, П. Йорданов, Р. Олександрова та ін.


***

НАРОДНИЙ ДРАМАТУРГ

, з творчого кредо Є. Гаршина

Драми Олександра Островського – основа російського народного репертуару.

ЗБЕРЕГТИ ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТКУ, з листа Є. Гаршина до Таганрозької міської управи від

14 січня 1910 р.

Загальні збори членів чехівського гуртка в м. Таганрозі 13 січня ухвалили клопотати перед ...про

те, щоб таганрозьке міське управління придбало у власність від пані Коваленкової дворове місце

по Чехівськой вулиці № 47, який належить їй, із спорудами..., маючи на увазі охороняти в

недоторканності невеликого будиночку в глибині цього двору, в якому народився Антон Павлович

Чехов.

ПОПУЛЯРИЗУВАТИ ЧЕХОВА, з статті Є. Гаршина в газеті «Приазовський край»

Його ще немає, проте він буде цей чеховський гурток в Таганрозі. …Збирання живих,

безпосередніх спогадів про Чехова – це перше завдання гуртка його імені.

Друге завдання – зібрати й збирати надалі все, що десь мовиться про нього у пресі. Спільними

зусиллями й без жодних зусиль для кожного окремо, можна створити дива в цьому напрямі.

Третім завданням чеховського гуртка повинне бути розповсюдження справжнього розуміння

цього чудового письменника, всіма визнаного, але недостатньо зрозумілого. Для виконання цього

завдання треба, з одного боку, вивчати Антона Чехова, з іншого – популяризувати його.


МАВ ЖИТТЄВУ КМІТЛИВІСТЬ, з книги М. Біляєва «Гаршин»

Євген Михайлович закохався в молодшу сестру його (брата Всеволода – авт. ) дружини. За

законом православної церкви одруження двох братів на двох рідних сестрах не дозволялося. Щоб

обійти закон, потрібно було з великим ризиком вінчатися десь у віддаленій місцевості,

приховавши від священика факт родичання і давши хабара поліції.

Молоді люди дуже горювали, і Гаршин (Всеволод – авт.) з дружиною приклали чимало зусиль, аби